Для нашого колективу Юлія Данилевська – це передусім близька колега, яка очолює Центр екологічної інформації. Ми знаємо її як фахівця, що дбає про довкілля та просвітництво. Проте сьогодні ми хочемо відкрити Юлію як одну з найцікавіших представниць сучасної української арт-сцени, чий шлях пролягає від затишних залів херсонської «Гончарівки» до престижних галерей Європи.
Юлія народилася в Херсоні у 1986 році. Філолог за освітою та співробітник Херсонської обласної бібліотеки імені Олеся Гончара, вона роками вибудовувала свою художню практику. Важливим етапом її становлення є Музей сучасного мистецтва Херсона імені Станіслава Волязловського – простір експерименту, свободи та діалогу, де формувалося нове покоління херсонських митців.
Саме тут були презентовані три знакові персональні виставки:
«Плутанина» (2017): дебютна серія, де центральним медіумом стала вишивка.
Підготовка до виставки «Фріз» (2018)
«Фріз» (2018): експерименти з графікою на кахельних плитках, що згодом стануть її впізнаваною технікою.
«Відсутній погляд» (2018): багатошаровий проєкт, що поєднав відео-арт, інсталяцію та хепенінг.
Початок повномасштабного вторгнення Юлія зустріла у рідному Херсоні. Період окупації став для неї часом глибокої внутрішньої ізоляції та водночас інтенсивної, мовчазної роботи. Мистецтво набуло форми щоденника, створюваного «у стіл», без публіки, але з гострим відчуттям необхідності фіксації пережитого. Її малюнки на білих кахлях – це іронічна гра слів та болюча фіксація побуту під гнітом окупації. Ці роботи світ бачив лише у соцмережах або у вигляді принтів на виставках, адже оригінали весь час перебували у таємному сховку: вивезти їх через чисельні ворожі блокпости було фізично неможливо.
Виставкова історія Юлії Данилевської вражає своєю динамікою та широтою охоплених контекстів. Почавши як представниця локальної херсонської сцени, вона швидко перетворилася на мисткиню міжнародного рівня, чиї роботи експонуються в найбільших культурних столицях Європи. Її участь у міжнародних проєктах стала частиною культурної дипломатії України:
Венеційська Бієнале (2022): участь у проєкті «Piazza Ukraina», що є найвищим щаблем визнання у світі сучасного мистецтва.
Європейські резиденції та виставки: Варшава (проєкт «ART WAR»), Брюссель («Insomnies en Ukraine»), Бремен та Обергаузен («RECORDS OF RESISTANCE»), Падуя та Іннсбрук.
Важливим продовженням цього шляху стала резиденція у Лейпцигу (2025), яка відкрила можливість осмислення пережитого в найширшому європейському контексті. Міжнародна співпраця не лише розширила межі її творчості, а й закріпила за Данилевською статус мисткині, чий голос формує образ сучасної України.
Юлія є постійною учасницею найважливіших українських арт-подій:
Фестивалі: «TERRA FUTURA» (де її шлях почався ще у 2004 році), «Mykolaiv ART week», «DreamGogolFest».
Знакові проєкти: «Перша Херсонська Фемінале», виставка про Поліну Райко, масштабний проєкт «Ти як?» у Києві (2023) та всеукраїнський тур «Небачена сила» (2024-2025). Ці події дозволяють Юлії не лише демонструвати свою творчість, а й активно брати участь у формуванні культурного дискурсу, підтримуючи українську сучасну сцену та діалог із громадськістю.
