Моя історія війни

22 лютого ми прокинулися о 5 ранку, бо у нашу країну увірвалася війна! Для мене і всієї моєї родини це було справжнім шоком та несподіванкою, що повернули нас у часи Другої світової війни. Я мешкаю в будинку моєї бабусі, тут народився та виріс. Пам’ятаю, як вона розповідала, що коли їй було 12-13 років, під час окупації Херсона, фашисти стояли в нашій оселі. Бабусю дуже коротко підстригли, а очі закапували морквяним соком, щоб створити враження, ніби вона хвора на тиф. Так намагалися її убезпечити, аби німці нічого не вчинили з дівчинкою.
Ніколи не міг подумати, що ті бабусині історії можуть торкнутися мене. Масова паніка, сумбур, телефонні дзвінки, новини, де всі говорять про танки у місті вже у наш час – 2022 році. Просто в голові все це не вкладалося… А потім побачив на власні очі ворожу воєнну техніку та «чуваків не дуже дружніх». Дивишся на них, знаючи, що це ворог, то бачиш в їх обличчях чортів з рогами. Так ми зрозуміли, що до нас прийшли новітні фашисти.
Кожен реагував на ці події по-своєму: хтось виїхав, а хтось залишився. Я зі своєю сім’єю прийняли рішення бути у рідному місті. За період окупації багато чого відбулося: від нестачі продуктів, води до відключення електроенергії та зв’язку з зовнішнім світом. Нам щодня доводилося якось виживати.
Велика втрата
Єдиною радістю для мене було спілкування з колегами по цеху. Спочатку збиралися у мого друга - художника В’ячеслава Машницького. Ми обговорювали події, що відбувалися, допомагали один одному продуктами та грошима. Намагалися знайти вихід із ситуації, що виникла. Пізніше ми почали зустрічатися у моїй майстерні, бо Слава Машницький* виїхав на кілька місяців на дачу, де безслідно зник за нез’ясованих обставин. Це дуже велика втрата для Херсона і не тільки, адже він був основою культурного життя нашого міста.
Резиденція в окупації
Арткритик Юлія Манукян запропонувала мені об’єднати зусилля та створити «Резиденцію в окупації». Надалі це вилилося у масштабний проєкт «Артопір в окупації». Завдяки цим зустрічам вдало пройшли виставки у Києві, Львові, Запоріжжі та інших містах України. Таким чином, світ дізнався про херсонських художників та їх творчі роботи, створених у період окупації. Кожен із митців зробив свій вклад. Я, своєю чергою, написав три роботи: «Непроханий гість», «Пукін» та «Гуманітарна ОРКупація», які згодом заховав у «Капсулу часу» (артоб’єкт) задля безпеки.
Листопад приніс нам довгоочікувану свободу, за це велика вдячність і низький уклін нашим відважним та мужнім воїнам Збройних сил України.

О. Жуковський

* В’ячеслав Машницький – український художник, відеохудожник, автор об’єктів та інсталяцій, засновник приватного Музею сучасного мистецтва Херсон (МСМХ) та Херсонського обласного благодійного фонду ім. Поліни Райко. Під час війни художник залишився у місті, аби дбати про колекцію МСМХ. Незадовго до деокупації рідні та друзі втратили з ним зв’язок.  З того часу тривають пошуки митця.

Підпілля О. Жуковського

Олександр Жуковський – сучасний художник-наївіст, «херсонський самородок», який, не маючи належної освіти, став членом Національної спілки художників України. Він понад 20 років пише картини та дуже любить експериментувати, поєднувати різні техніки. Малює акрилом, олією та навіть розчином хлору на полотні, тканині та дереві. Сюжети теж різні – від пейзажів до абстракцій. Митець зображує навколишній світ таким, яким бачить та відчуває.
Коли росіяни захопили Херсон, Олександр Жуковський залишився у місті. Він продовжив працювати у своїй майстерні, яка знаходиться у центрі міста, де також відбувалися конспіративні зустрічі херсонських художників.
Після кількох тижнів окупації (березень 2022 року) арткритикиня та кураторка Громадської організації «Urban Re-Public» Юлія Манукян вирішила організувати «Резиденцію в окупації». Спочатку приєдналося шестеро митців, згодом долучалися ще. Ця резиденція діяла протягом всієї окупації. 
Художники зустрічалися у майстерні О. Жуковського, аби підбадьорити один одного, поспілкуватися та через мистецтво фіксувати жахливі події у місті. Цими їх медіа були: живопис, графіка, фотографії, інсталяції, відео, тексти та ін. Щоб не привертати особливої уваги, митці збиралися непостійно – по можливості чи, коли відбувалися значущі події, які були поштовхом для творіння. За такий художній спротив можна було не тільки «загриміти на підвал» росіян, а й поплатитися власним життям. 

Проєкт «Артопір в окупації»

Коли Юлії Манукян, вдалося евакуюватися з Херсона, разом із Сергієм Дяченко організували масштабний проєкт «Артопір в окупації», створений на основі підпільної резиденції художників. Він став першим проєктом, який підтримала ЮНЕСКО у межах програми (reconnection UA – «Перепідключення UA»), яку реалізує ГО «Музей сучасного мистецтва».
Організатори ініціативи «Артопір в окупації», перебуваючи на підконтрольній Україні території, продовжували не тільки підтримувати митців в окупованій Херсонщині, а й архівувати їх роботу та демонструвати навіть на міжнародній культурній арені. Так про незламних херсонських художників світ вперше дізнався завдяки статті «Kherson’s secret art society produces searing visions of life under Russian occupation» (Херсонське таємне мистецьке товариство створює палке бачення життя під російською окупацією), яку оприлюднило британське видавництво «The Guardian». Фідбеки, перепости, пропозиції допомоги посипалися відразу після виходу публікації. Ще був міжнародний конкурс арткритиків, який також викликав цікавість до херсонських художників. Ю. Манукян тоді посіла 3 місце, їй почали писати з усього світу, просили контакти митців, але на той час Херсон був ще в окупації, тож надавати відомості було небезпечно. 
Згодом з’явилася ідея анімувати роботи митців, які брали участь у проєкті. Так на основі цієї ініціативи з’явився новий проєкт «Анімація артопору в окупації», відцифровані роботи анімував мультиплікатор Андрій Польшин. Завдяки цій роботі те, що хотіли показати художники, ожило та стало більш доступно для глядача і допомогло гучніше кричати про події в Україні та окуповану Херсонщину. 
Війна не спинила творчих людей, а об’єднала та дала поштовх до культурного спротиву. Серед цих митців, які увійшли у проєкт «Анімація артопору в окупації» були: Олександр Жуковський, Юлія Данилевська, Лі Білецька, Marka Royal, Mona, Ріна Храмцова, Олександр Печорський, Ольга Крючковська, Володимир Рейнхарт, Костянтин Терещенко, Вікторія Березіна. Ця безстрашна та вільна херсонська спільнота художників створила чимало робіт. «У цих роботах ідеться про те, як люди живуть під час жахів, обстрілів, смерті, небезпеки, ризику. Унікальність цих робіт, зокрема, у сміливості», – говорить кураторка Юлія Манукян.
Виставка робіт проєкту «Анімація артопору в окупації» побувала у багатьох містах України, а незабаром її мають презентувати у США. Через те, що деякі художники евакуювалися до різних країн світу, а дехто був чи й досі залишається в окупації, то їх роботи на виставках представляють у вигляді анімації та роздруківок картин і малюнків.

Артобстріл «Жука»

Олександр Жуковський під час окупації творив під псевдонімом Zhuk, бо серед друзів його часто називали «Жук» (скорочення прізвища). За цей період він написав три картини: «Незваний гість», «Пукін» та «Гуманітарна ОРКупація». 

«Незваний гість»

змішана техніка (тканина — бавовна, олія, акрил, напівсухий пензлик)

Саме ця перша окупаційна робота О. Жуковського стала поштовхом для Юлії Манукян на створення «Резиденції в окупації». Полотно відкрито та демонстративно висіло на стіні в майстерні художника (знаходиться в центрі міста), попри небезпеку, автор не збирався його ховати. 
Незваним гостем на картині Олександра Жуковського є величезний шершень, який забарвлений у кольори російського «аквафрешу». Він уособлює руйнівника та загарбника з яким борються згуртовані невеликі комахи символічного жовто-блакитного кольору. 
«Це моя перша рефлексія на повномасштабне вторгнення росії в Україну, яку я створив у перший місяць окупації. Ця робота символічна, вона показує як оса-вбивця зазіхає на чужу територію, намагаючись заволодіти чужою землею, чужим будинком, але отримує гідну відсіч від дружніх і згуртованих мешканців цього дому. Бойове забарвлення комах чітко вказує на те, хто є хто! Народ України зараз настільки згуртований, що здатний впоратися з будь-якими непроханими гостями», - коментує свою роботу автор. 

«Пукін»

папір, акрил

Масове вбивство російськими загарбниками українського цивільного населення у Бучі, що супроводжувалося тортурами, викраденнями, мародерствами та зґвалтуваннями, у тому числі дітей, сколихнуло весь світ.
Через кілька годин після оприлюднення інформації про Бучанський геноцид, Олександр Жуковський прийшов до своєї майстерні та написав картину «Пукін» (перша назва «путін ку-ка-рі-ку»). Звірства у Бучі дуже вразили художника, свою ненависть та гнів він виплеснув на картину, створену у найкращих традиціях херарту*. Таку форму висловлювання, яку обрав автор, у мирні часи назвали б нетолерантною. Адже він використав «тюремний епос» – єдиний наразі прийнятний наратив щодо російського диктатора, не гідного людського ставлення до себе. 
Путін зображений у в’язниці, він підфарбований, «жіночно» вбраний та тримається руками за віконні ґрати. Таким чином художник зробив тонкий натяк на те, що чекає у тюрмі на російського диктатора. Смерть – це дуже милосердно для нього, путін заслуговує на найбільш ганебний спосіб покарання, щоб над ним знущалися так, як він знущається з українців.
Кураторка проєкту «Артопір в окупації» Ю. Манукян побоювалася, що через брутальність, картину «Пукін» не пропустить британське видання «Тhe guardian». Але ні, роботу надрукували, вони прийняли вагомі аргументи, які виправдовують цей жорстокий меседж автора: «Цю роботу я створював у дуже емоційному стані. Я особливо зненавидів цього нелюда, коли побачив усі ці страшні речі, які сталися у Бучі та у всіх селах та містах, куди дотягувалися руки виконавців його волі — «визволителів» вільної України. Зображуючи це чудовисько за ґратами, я хотів, щоб моє бажання справдилося якнайшвидше. Разом з тим я помазав йому лоба зеленкою. Є такий вираз: “помазати лоб зеленкою” означає - засудити до смерті. Думаю, що моє бажання поділяють багато українців, і не тільки…».
Сподіваємося, що незабаром путін понесе покарання за злочини проти людства, ордер на його арешт уже видав Міжнародний суд в Гаазі.

*Херарт – перша частина слова це скорочення від міста Херсон, де виникло саме явище, а друга – мистецтво. Херарт – культурне явище, що почало формуватися у Херсоні з 2002 року й нині продовжує активно розвиватися.

«Гуманітарна ОРКупація»

змішана техніка (вінтажний текстиль, олія, акрил, сухий і мокрий пензлик)

Коли у травні почали придушувати спротив херсонців, Олександр Жуковський написав ще одну картину – «Гуманітарна ОРКупація». Ось як він її коментує: «Коли спротив херсонців придушувався: через вибухи гранат, автоматні черги, газові атаки, викрадення людей, залякування та фізичне насильство впереміш із "гуманітарною допомогою" від руzького світу у вигляді подачок - продуктів поганої якості. І все це під соусом "порятунку" від якихось нацистів, яких ніхто й ніколи у вічі не бачив у вільному Херсоні».
У центрі картини зображена жінка по лікті в крові, яка є уособленням війни. Вона оголена сидить верхи на дикому звірі з кривавою пащею. Навколо них російські солдати, які їм прислужують, а ще намальована черга рабів. Вони всі тримають в руках коробки із написами «Z», «O», «V». Відомо, що це назви угруповань окупантів – «Запад», «Центр» та «Восток». Картина містить багато символічних деталей, які притягують погляд. Наприклад, довга коса жінки плавно переходить в образ змії, а російські солдати – мавпи з автоматами, ще на задньому плані зображено кремлівську стіну у вигляді червоного паркана та оглядову вежу зі спостерігачем.
До речі, Олександр Жуковський малював цю картину на недописаній роботі, якій понад 20 років. Тоді він намагався передати меседж зомбування рекламою, яка своєю брехнею тримає людей у заручниках. І от ця недовиконана картина співпала з реаліями сьогодення, коли деякі містяни піддалися впливу окупантів.

Цікавим є той факт, що на виставках проєкту «Анімація артопору в окупації», окрім трьох картин цього періоду, О. Жуковський представив ще дві роботи, створені раніше у 2011 році. Вони єдині, які були оригіналами на виставці. Картини «Гра в танчики» та «Херсонський артобстріл» («Херарт атака!») є символічними та дуже підходили темі воєнного сьогодення. Ці роботи пацифістські, але нині сприймаються інакше. А ще вони стали пророчими, тому й були включені до виставки.

«Капсула часу»

Олександр Жуковський дуже боявся за долю робіт, створених в окупації. Окрім того, тримати такі провокативні картини в майстерні у центрі міста було ризиковано не тільки для художника, а й для його близьких. Тож він стягнув канатом ці три картини, загіпсував та замурував у «Капсулу часу», створивши таким чином цікаву скульптуру. Згодом, завдяки ГО «ЦКР "Тотем"» у рамках стипендіальної програми «КОНТРміф» та за підтримки «House of Europe», це вилилось у перфоманс, об’єднавши «Капсулу часу» з українським «Човном Харона», який через Дніпро перевезе роzійських zолдатів у самісіньке пекло. Художник створив цю роботу у себе вдома із, так би мовити, «археологічного сміття» – підручних матеріалів, які символізують нинішню епоху. Зроблений Олександром човен, як архетип, в якому рікою «Часу» пливе капсула з картинами. Її художник хоче розкрити у звільненому Криму.
«Капсула часу» – це ще один цікавий та актуальний проєкт за участі Олександра Жуковського. «Свої картини я запакував та замотав, зробив такий артоб’єкт, як скульптура, в яку вклеїв пісочний годинник. Завдяки «Капсулі часу» зберігаю мої роботи, щоб згодом можна було їх показати», - коментує митець. 

Від початку війни Олександр Жуковський не залишав Херсон, хоча більшість його колег виїхали. Після деокупації лише кілька разів їздив на виставки до Києва та Запоріжжя. Він був учасником «Резиденції в окупації», яка знаходилася у його майстерні. Роботи митця були представлені у проєкті «Анімація артопору в окупації», а три картини, написані в окупації, заховав у створений артоб’єкт «Капсулу часу». 
Коли було зруйновано Каховську ГЕС, паводок, на щастя, оминув будинок художника, але це не єдина небезпека, адже загарбники продовжують нещадно обстрілювати місто. Олександр говорить: «Буває так, що прокидаєшся, чуєш спів пташок, і здається, що війни немає. Страх пропав, немає сил вже переживати». Художник, як і всі українці, втомився від війни. У його творчості ця тема вже відпала, бо жорстокості, на думку митця, й так вистачає. Олександр перестав малювати, але почав ліпити скульптури з підручного домашнього мотлоху, бо з матеріалами нині складно. А якщо й те все скінчиться, то буде малювати вугіллям.

Матеріал підготувала Людмила Руденко
липень 2023 р.

Інтернет-ресурси

• Анімація арт-опору Херсона: по слідах «Резиденція в окупації»
• Анімація про окупацію, або Як «ожив» арт-опір херсонців
• Арт-опір Херсона: по слідах «резиденції в окупації»  
• Арт-супротив херсонських художників окупантам зацікавив Юнеско  
• Виставка «Херсон: мистецтво в окупації»
• Екоцид: історії та реакції митців щодо підриву дамби Каховської ГЕС
• Мистецький опір в окупації. У Львові відкрилася виставка херсонських художників
• Ось історії шести українських митців, які творили в Херсоні під час окупації
• У Запоріжжі презентували роботи херсонських художників
• У Запоріжжі покажуть виставку художників, які побували в окупації
• У Львівському муніципальному мистецькому центрі презентують проєкт херсонських художників «Анімація арт-опору в окупації»  
• Херсон: що творили українські художники під час окупації
• Херсонці розповіли про війну і окупацію мовою сучасного мистецтва
• Alexandr Zhukovsky. Сторінка в Інстаграмі
• Жуковський Олександр. Сторінка у Фейсбуці  
• Kherson’s secret art society produces searing visions of life under Russian occupation