AZIZAA. Проєкт "АтрСпротив"
Моя історія війни
Я майже чотири роки живу у Києві. Але війна застала мене у Херсоні, коли приїхала в гості до батьків. Перший місяць було дуже важко - апатія і нерозуміння, що робити далі. Тоді мені дуже допомагала музика, сім’я та херсонська весна. Я дуже люблю цю пору року, а у Херсоні вона особлива. Та вдосталь насолодитись красою міста не могла, тому що відчувала небезпеку.
За час окупації в мене не було жодної фотографії та чатів про війну. Я боялася, що в будь-який момент моїх прогулянок могли підійти російські військові та перевірити телефон. Закрила навіть профіль у соцмережі, хоча для мене він дуже багато значить, бо саме там, ділюсь своїми новими піснями.
Я музикант і без музики мені дуже важко. У знайомих знайшла укулеле і вдома почала писати пісню «Херсон», через яку хотіла виплеснути свої почуття, свій гнів, свої переживання. До того ж, викладала онлайн-вокал, де ми спілкувались, писали пісні, співали. Це допомагало мені та іншим заспокоїтись і відволіктись від теми війни. Я й досі продовжую вести уроки вокалу, наразі у мене п’ятнадцять талановитих співучих україночок.
У квітні вирішила їхати у Київ, бо розуміла, що там я буду кориснішою.
Люблю Херсон всім серцем! Там залишилась моя сім’я, моя душа! Тому виїхавши, я постійно намагалася щось зробити для свого міста та жителів, які залишились там заручниками.
Дякую хлопцям, які звільнили мій Херсон ціною власного життя, вами пишається ввесь світ!
Херсон – це Україна! Завжди! Назавжди!