Балуда Юлія

Балуда Юлія


Художниця, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва

Моя історія війни


Ранок 24 лютого розпочався з вибухів, сильного стресу та нерозуміння того, що відбувається. Величезний страх за дитину, за себе – я це ніколи не забуду. Ми з донькою просиділи одягнені  півтори години у коридорі, в надії дочекатися таксі, щоб поїхати до батьків. Це було схоже на якийсь страшний сон, що ось-ось закінчиться. Вже пройшло багато часу, але я й досі не можу прийняти та зрозуміти всього того, що сталося з нами та з Україною.
Півтора місяця ми прожили разом з моїми батьками в окупації. Ще забрали до нас мою однокурсницю з сином. Об’єднатися на той час було дуже правильним рішенням, це дозволило зберегти нормальний емоційний стан наших дітей. Але коли перед батьківськими вікнами проїхала колона БТР, стало зрозуміло, що треба виїжджати. 
Ми довго чекали на машину, яка вивезе нас до Одеси. Потім була важка десятигодинна дорога через ворожі блокпости та кучугури. Дякувати Богу, ми встигли приїхати в Одесу за 10 хвилин до відправлення нашого потяга до Львова. Згодом, за збігом обставин, ми з донькою опинилися у Флоренції. Так я стала однією з тих, кому довелося тікати з дитиною від російської агресії та окупації.

«Святе сходження»
З собою я забрала єдину свою роботу - це гобелен «Святе сходження». Він подорожує зі мною і напевно нас береже. У цій роботі використані елементи вишивок зі стародавніх рушників. Колись одна жінка написала мені, що в неї є рушники, які вона хотіла б мені віддати, бо мала надію, що я вигадаю з них щось цікаве. Вони були старі та вже непридатні до вжитку: мали дірки, потертості та плями. Але на цих рушниках були нанесені дуже гарні вишивки. Саме їх я і планувала врятувати від утилізації. Так і був зроблений мій гобелен-оберіг «Святе сходження». Додам, що у ньому також були використані частини зв’язаних вручну серветок.

Щодо творчості, то у Херсоні, від тоді як почалася війна, я навіть не малювала ескізів. А евакуювавшись до Флоренції, після місяця адаптації отримала у подарунок нитки та почала думати як їх використати. Подивилася на свій вивезений гобелен і він надихнув мене на новий проєкт «Жіночі співи» - створити декілька подібних гобеленів, але зі своїми елементами. Для цього проєкту я замовила ткацький верстат в українського майстра. Чому гобелени? Бо цим я займаюсь вже давно, вивчаю та надихаюсь народними майстрами. Ткацтво - це своєрідна арттерапія, процес, який заспокоює та налаштовує мій внутрішній стан. Коли тчеш, то забуваєш про всі негаразди, про всі проблеми, залишається тільки майстер, станок і нитки. Я вважаю ткане полотно вже витвором мистецтва, навіть без візерунків, бо кожен витвір єдиний у своєму роді. 

Ю. Балуда

Проєкт «Жіночі співи»

У цьому проєкті Юлія Балуда вирішила створити серію гобеленів у такій самій техніці, як і її гобелен «Святе сходження». Проте вони будуть не індивідуальними роботами мисткині, а колективними. Кожна з учасниць проєкту «Жіночі співи» має створити невеликий авторський фрагмент полотна – «власну пісню». Отримані різні частини будуть поєднані у декілька тканих гобеленів. Мета проєкту - об’єднати українських жінок, де б вони зараз не знаходилися. Адже з початком війни в Україні багато жінок були вимушені рятувати своє життя та життя своїх дітей. Вони покинули рідних людей, оселю та професійну діяльність. Проте у своєму серці на чужу землю, вони привезли усі спогади, любов і сум, а також спадок нації – традиції, звичаї та пісні свого народу. Нині наші жінки потребують якоїсь творчої діяльності, яка б відволікла їх від страшних думок, це маленький шанс перемкнутися на щось інше, хоча б на декілька годин. 
Коли жінки щось створюють, вони співають своєю душею, своєю енергією, своїм серцем. Чи як казали у давнину: співає своєю душею через полотно, яке створює. Таким чином жінки у проєкті Юлії Балуди співатимуть усі разом. Однак їхню пісню почути можна буде тільки серцем, бо той спів – це ті внутрішні емоції, які вони привезли з України. 
Щодо географії проєкту, то вже є учасниці з Києва, Чернігова, Запоріжжя, Львова. Також долучаються землячки, які виїхали за кордон – Італію, Канаду. Кожна жінка, яка братиме участь у проєкті буде прописана в описі, жодне ім’я не загубиться. 
Проєкт «Жіночі співи» - це ще один спосіб показати світу те, що нині відбувається в Україні. На сьогодні вже було створено три гобелени та проєкт на цьому не завершується, а продовжує об’єднувати українок у творчому процесі. «Я буду робити гобелени, поки мені будуть надходити елементи від наших жінок. Головне у цьому – аби українки отримали певний поштовх продовжувати жити далі. Адже мистецтво має на меті не тільки щось розповідати, а й лікувати від емоційних хвороб» - зазначила Юлія Балуда. 

«Надія»
акрил, бавовна, мереживо, вишивка; 55*125 см; 2022 р.


Цей гобелен був першим у проєкті «Жіночі співи». Спочатку Ю. Балуда почала його робити без ескізу, але коли зібрала усі фрагменти до образу, то вирішила намалювати на папері картину у повному масштабі. Потім почала ткати вже за малюнком. Мисткиня зробила тканинну основу на своєму станку, на яку додала власну аплікацію. Обличчя дівчини на гобелені вишила Оксана Жукова із міста Запоріжжя. Ще роботу доповнили вишита пташка та кішка, створена донькою авторки проєкту – Олександрою.
Даний твір про надію, яку нині плекають українці у своєму серці: повернутися додому, віднайти спокій, знову побачити рідних і друзів.

 

«Розп’ята Калина»
текстиль, колаж, акрилові фарби; 247*462 см; 2022 р.


Гобелен був створений у рамках проєкту Юлії Балуди «Жіночі співи» спеціально для виставки українського мистецтва у Мілані. Це була одна з найбільших робіт на виставці, яка впадала в очі і за розміром, і за кольором. Тут зійшлося все – гармонія та зміст.
Щодо ідеї створення цього гобелену Юлія розповіла: «Ви не повірите, але задум цієї картини лежав у шухлядці вісім років. Тоді це була реакція на події 2014 року, коли російська агресія вперше прийшла на наші землі. Це був такий своєрідний виплеск емоційного стану на одному подиху… Але в мене все не було можливості реалізувати заплановане. Бо я чітко уявляла якою має бути ця робота: масштабна, захоплива з першого погляду і прониклива у самісіньке серце. Та слушної події для її втілення все не було… І ось тут я зрозуміла, що прийшов час. Це саме те місце і ті обставини».
До створення гобелена «Розп’ята Калина» долучилася українка з Дніпра - Дорофеєва Ольга. Вона допомогла знайти тканини великого розміру та із задоволенням взяла на себе ініціативу вишити калину з листям, яка прикрасила плаття розп’ятої дівчини на гобелені. Багато деталей пришивалися вручну, завдяки чому робота стала об’ємною та багатошаровою. Також там є розпис акриловими фарбами, як додаткове кольорове насичення. 
«Розп’ята Калина» – символ болю та жалоби українських жінок за своїми загиблими дітьми, чоловіками та сім’ями, за зруйнованими домівками та цілими містами. Але попри біль і страждання вони усміхаються крізь сльози, намагаються бути сильними і натхненними, крізь руїни нести красу, добро та чуйність свого внутрішнього світу. 
«Мені хотілося показати у цій роботі, що на жінок зараз прийшовся основний удар боротьби. Їм важче моральніше, бо вони рятують своїх дітей, вивозячи їх далеко за межі дому, та будують все з нуля. І хоча говорять, що ми представниці слабкої статі, водночас із тим ми дуже сильні. Я знаю це, бо пережила увесь цей стан сама. Я втікала заради доньки: залишивши дім, роботу, друзів, речі у Херсоні», – говорить Ю. Балуда.

«Квіти шипшини»
акрил, бавовна, бісер, мереживо, вишивка; 50*125 см; 2023 р.


Цей гобелен також був створений для проєкту «Жіночі співи». Його основу плела Ю. Балуда. У центрі гобелена вишита ікона «Божа Мати з немовлям», її вишила сімнадцятирічна Марія Гайдай із Херсона, дівчинка є членом ГО «Аутизм. Особливий всесвіт». Від ікони розходяться гілки шипшини, які усіяні квітами, утворюючи при цьому кущ.
Квіти шипшини вишивали жінки, які є учасницями благодійної організації у Флоренції з допомоги біженцям та вимушеним переселенцям. Юлія розказала: «Коли ми збиралися та робили ці шипшинки – ми, окрім розмов між собою, ще й щось постійно наспівували. Це була така тепла й гарна атмосфера, що після заняття дівчата просто дякували мені за те, що змогли долучитися до цієї творчості. Напевно це просто у нашій крові – творити та співати. Бо спробуйте відшукати в Україні жінку, яка не любить робити щось руками та при цьому ще й тихенько не наспівувати собі під час процесу».
Кожна квітка шипшини унікальна та має листочок кольору українського прапора. А ще для Ю. Балуди цей рожевий кущ символізує дім, бо прямо перед її будинком росте високий кущ шипшини.

Війна, розпочата росією в Україні, не тільки об’єднала народ до боротьби з окупантами, а й стала поштовхом для створення унікальних та неперевершених мистецьких робіт нашими художниками. Цими творами вони намагаються показати світу біль та страждання українців. Війна підняла невідому культурну частину України та познайомила європейців з нашими талановитими митцями. Так, Юлія Балуда стала відомою завдяки своїм гобеленам, які представлялися на виставках в Україні та Європі. Її роботи доводять, що українське мистецтво покликане рятувати життя. 

Матеріал підготувала Л. Руденко

травень 2023 р.

Календар подій

      1 2
3 4 5 6 7 8 9
1011121314 15 16
171819 20 212223
24252627282930