Моя історія війни

Я ніколи не забуду той ранок… Почула гучні вибухи й відразу зрозуміла, що це були звуки війни. Страх і паніка охопили мене. Але довго не роздумуючи, вирішили із сім’єю швидко збирати речі. Все, що я встигла вхопити з майстерні це - валізу з олійними фарбами та згорток пензлів. Попереду у нас був довгий та тяжкий шлях. Ми їхали куди очі бачили, аби якомога далі… від війни!
Так вийшло, що доля звела нас з чудовими людьми, в яких ми лишились у селі під Чернівцями. Я почала працювати на кухні, з ранку до ночі готувала та прибирала. Тоді мені нічого не хотілось. Я навіть і не мріяла почати малювати знову! Але місцеві дізналися, що я художниця і почали приносити мені полотна, а я в знак подяки почала писати їм картини. Так на згадку було створено чотири пам’ятні роботи. Потім у школі викладала діткам живопис і почала малювати перші дві картини із серії «Народжені війною». А вже у квітні ми вирішили забрати батьків з окупації, та всі разом переїхали до Одеси. Тут і продовжую жити, писати картини, проводити майстер-класи, займатись волонтерством та прикрашати Одесу, розмальовуючи її стіни.
Але я мрію повернутися у мій любий Херсон. І ми повернемось, я вірю! Щастя прийде на наші вулиці і наші діти перестануть чути ті страшні звуки війни! 

Читай далі