Моя історія війни

Моя історія війни почалася у 2014 році, в Криму, коли ми з 6-річним сином, якого я виховую самостійно після розлучення, вперше побачили в центрі Сімферополя військову техніку та «зелених чоловічків», як тоді називали російських військових без розпізнавальних знаків. Тоді вперше з’явилося відчуття, що це початок війни, хоча виглядало все, як тоді казали, «мирно». Потім ми з моїми батьками вирішували: виїжджати нам з сином, чи залишитися та почекати повернення України на півострів. Але в душі ми розуміли, що це тільки початок і попереду справжня війна. З цим відчуттям я вивезла сина з Криму, відмовившись від російського громадянства, і з цим відчуттям ми прожили до початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022. Вісім років в очікуванні війни, бо іншого рішення не існує - або здатися, або виграти. А українці ніколи не здаються!
Втрата батьків
За цей час я не змогла з’їздити в Крим до батьків і повезти до них єдиного онука, через наші закони, які пізніше змінили, але вже було пізно. У 2020 мої батьки пішли з життя, один за одним з різницею у три місяці. В обох не витримало серце. Вони майже ні з ким не спілкувалися, жили вдвох. Сусіди почали називати їх бандерівцями. Один з них, навіть, кидав у батька каміння, бо ні мама, ні тато не приховували своєї проукраїнської позиції. Кожного дня ми телефонували один одному, ділилися новинами та гадали, коли все скінчиться. У 2019 мамі стало гірше, вона відчувала, що скоро піде…
Глиняна арттерапія
За ці роки ми з сином переїжджали декілька разів, бо коли ти вимушено це робиш, ти не вибираєш, куди їхати. У 2015 році ми перебралися у місто Гола Пристань, де я побачила як працює гончар і вирішила, що глина зможе мені допомогти з тим важким психологічним станом, в якому я знаходилася. Ця справа так мене захопила, що в Херсоні у 2018 році з’явилася моя власна керамічна майстерня. Я отримала грантову допомогу на обладнання. Проводила майстер-класи з дітьми та дорослими, а також з дітками з особливими потребами, з якими взяли участь у Міжнародному керамічному артпроєкті «Камелія» в Португалії. Я вже знала, що глиняна арттерапія дійсно працює й допомагає з психологічним та емоційним навантаженням.
Дежавю
Після 24.02.2022 ми залишалися в Херсоні до травня місяця. Ціла гама відчуттів: дежавю з Кримом; несприйняття того, що таке може бути у 21 столітті і всім байдуже, що не тільки ми не готові до війни, але й інші держави не готові, бо не змогли впоратися з російським диктатором, допустивши його появу; що це надовго; що ніхто з друзів не запитав, чи є у мене можливість виїхати, і чи є у мене місце, куди я можу переїхати. 
Я написала жінці, з якою познайомилася на одній з грантових програм, вона теж переселенка з Криму, виїхала з Каховки в Болгарію, де знайшла житло. Запитала, чи є в них місце для мене, мого сина та нашої кішки. Вона відповіла: «Так!», - за що я їй дуже вдячна. І через 20 блокпостів росіян, через допит фсб на кордоні, через тиждень наших мандрів по Європі, в кінці травня ми приїхали в Болгарію.
Я виїхала, щоб вивезти сина, щоб щось змінити, щоб розказати світові про Україну. Щоб на мітингах волати: «Слава Україні! Україна понад усе!», - щоб європейці чули та пам'ятали це слово – «Україна»!

Т. Болгарова

Гончарна майстерня у Херсоні

Тетяна Болгарова за освітою програмістка, яка до 2014 року зі своєю сім’єю проживала в Криму. З початком окупації півострова росією, була вимушена залишити рідну домівку та переїхати на Херсонщину. Тетяна стверджує, що бачить себе тільки в Україні, бо тільки тут свобода та можливість робити те, що ти хочеш. 
У Херсоні їй потрібно було починати життя спочатку, а це було дуже важко психологічно та емоційно, адже ввесь час думала про батьків, які залишились в Криму. Терапією для жінки стало опановане нею ремесло – гончарство. «Мене врятувала глина. Від депресії, від відчуття, що ти не знаєш, що робити. Глина дуже допомогла, знайшлися сили, знайшла себе. Поступово, потрошку, не відразу закохалась в гончарство. Горнятка, піали, мисочки – це Херсонщина, вона надихала на творчість таку теплу та яскраву», – згадує Тетяна. 
Т. Болгарова взяла участь у грантовій програмі для переселенців, які надавалися Великобританією та Америкою. Вигравши цей Міжнародний грант, змогла купити гончарний круг, пічку та орендувати приміщення. Так з’явилася гончарна майстерня у Херсоні, де Тетяна проводила майстер-класи для дорослих і малих. Особливою аудиторією стали діти з аутизмом.
Гончарне мистецтво дуже захопило Т. Болгарову. Окрім того, вона часто експериментувала: прикрашала посуд різьбленням, працювала в техніці сграфіто та молочіння. Серед виробів майстрині великий попит мали тарілки, стаканчики та чашки, прикрашені візерунками херсонських кавунів. 
Авторські гончарні витвори майстрині можна було побачити на її сайті та на закордонних платформах. Горщики, тарілки, чашки купувалися не тільки в Україні, а й залюбки розліталися по всьому світу.

Килимова вишивка

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Т. Болгарова знову була вимушена залишити свою домівку. Цього разу прихисток знайшла за кордоном – у Болгарії. Там Тетяна почала активно брати участь у заходах на підтримку України: «Марш свободи» та «Ланцюг єдності» на День Незалежності України, акціях протесту біля посольства росії у Болгарії. Таким чином мисткиня хотіла підтримати свою країну, але смуток і туга за Батьківщиною дали про себе знати. Тож у черговий раз вирішила шукати порятунку у творчості. 
Про гончарне мистецтво довелось забути, адже все обладнання залишилось у майстерні окупованого Херсона. Тож, потрібно було освоїти щось нове. Тетяна говорить: «Досвід переселенки, втома та важка депресія говорили мені про те, що тільки творче заняття якось врятує мене. Почала шукати в інтернеті те, чим я зможу зайнятися будь-де і, якщо доведеться знову тікати, буде легко забрати із собою. Так знайшла килимову вишивку, хоча ніколи в житті не вишивала».
Першими роботами майстрині стали шопери, на яких у килимовій техніці були вишиті: скибки кавунів, соняшники, жовто-блакитні пташки та серця. Згодом з’явилися торбинки, на яких зобразила різноманітні орнаменти з українськими мотивами, до речі, ескізи робив син Тетяни, який має гарні художні здібності. 
Ці вишиті роботи були представлені та розкуплені на ярмарках, які організували волонтери в місті Софія. «І мешканці Болгарії, і туристи підходили до українського намету, підтримували нас словами та обіймами. Їм важливо було придбати щось у жовто-блакитних кольорах, просили хоча б стрічку. На новорічний ярмарок ми зробили 20 торбиночок і всі розпродали. Особливо людям сподобалося "Дерево життя", яке зробили в чотирьох кольорах: червоному, зеленому, синьому та фіолетовому», - розповіла майстриня.

Проєкт «Кам’яні вишиванки Нової Каховки в текстилі»

На вишитих шоперах Т. Болгарова вирішила не зупинятися, а створити щось грандіозніше. Вишити щось таке, пов’язане з Херсонщиною, про що ще не знають у світі та втілити це у великий проєкт. Адже їй дуже хотілося приносити користь і більше розповідати про свій край. «Думками я постійно повертаюся до Херсонщини, що вона в окупації, я боюсь, щоб не було як з Кримом, щоб не було надовго. Що ж такого в нас є, щоб втілити в вишивку? Кавуни? Ні. Кавуни добре пішли в форматі горняток з кераміки. Стоп, а я чула про кам'яні вишиванки Нової Каховки*. В інтернеті прочитала про архітекторку Тетяну Євсєєву, яка популяризує історію кам’яних вишиванок і написала їй в Фейсбуці», — повідала мисткиня.
Поспілкувавшись з Тетяною Євсєєвою (голова Новокаховського товариства охорони культурної спадщини), Тетяна Болгарова отримала від неї фото кам’яних вишиванок. Після чого розпочалася плідна робота над артпроєктом «Кам’яні вишиванки Нової Каховки в текстилі», щоб унікальне архітектурне диво могли побачити якомога більше людей. «Нова Каховка і Херсонщина в окупації і про це мають не забувати. Окупанти можуть знищити це диво, а так буде, крім фотографій, хоча б текстильні об’ємні копії. Я хочу бути корисною та віддячити Херсонщині за те, що надала нам прихисток, коли було важко», – розповідає про свою ідею Тетяна.
На комп’ютері зробила 20 ескізів орнаментів і почала шукати матеріали, обладнання та стала вишивати. Тиждень роботи та 9 кілометрів пряжі пішло у Тетяни на перше панно розміром 195х48 см. Це була її перша копія кам'яної вишиванки, створеної за допомогою об'ємної килимової вишивки.
Все робила сама, в проєкт вклала власні кошти. Але отримала й допомогу: кераміст з Португалії вислав спеціальні голки для вишивки, а керамістка з Британії висловила бажання допомогти фінансово.
Коли фото першого панно Т. Болгарова виставила у соцмережі, отримала багато схвальних відгуків. Після цього замислилась над тим, щоб згодом організувати виставки цих орнаментальних панно.

*Кам'яні вишиванки – це дивовижний калейдоскоп архітектурних декоративних орнаментів, які прикрашають житлові та громадські будинки міста Нова Каховка Херсонської області. Ініціатором цього монументального оздоблення був Олександр Довженко у 50-хроках ХХ ст. Тоді було створено дві тисячі квадратних метрів українських орнаментів.
Інтерес до кам’яних вишиванок зародився у 2000-х роках. У 2011 році за ініціативою місцевої архітекторки Тетяни Євсєєвої, створено суспільство з охорони культурної спадщини. У 2016 році розгорнувся цілий волонтерський рух з відновлення панно. 
До повномасштабного вторгнення волонтери відновили орнаментальні панно на 9 будівлях. Під час війни багато об’єктів з кам’яними вишиванками зазнали значних ушкоджень, утім, поки місто в окупації, оцінити збитки неможливо.

Працювала майстриня над артпроєктом «Кам’яні вишиванки Нової Каховки в текстилі» цілий рік: з серпня 2022 до серпня 2023. Перша виставка цього артпроєкту відкрилася у столиці Болгарії – Софії в галереї Міністерства культури Болгарії «Средец» на День Незалежності України 24 серпня 2023 за підтримки Міністерства культури Болгарії, Посольства України в Болгарії та Спілки українських організацій Болгарії «Мати Україна». Виставку відкрив Міністр культури Болгарії та Посол України в Болгарії.
Було представлено 12 панно, вишитих за ескізами архітектурних оздоблень будівель Нової Каховки, більшість з яких, на жаль, пошкоджені або безжально перетворені окупантами на руїни.
Головна ідея виставки – показати, що український народ, як і будь-яка національність, має свою культуру, таланти, самобутність, свій код. На заході наголосили на важливості збереження культурної спадщини України та української культури в умовах повномасштабного вторгнення росії. 
Виставка артпроєкту «Кам'яні вишиванки Нової Каховки в текстилі» продовжує подорожувати містами Болгарії. У планах Тетяни Болгарової показати її в різних країнах світу, щоб більше розказати людям про Україну, про нашу культуру, про наших людей. А після Перемоги, щоб її роботи змогли побачити й в рідній Україні.

Матеріал підготувала Л. Руденко
листопад 2023 р.

Інтернет-ресурси

• Арт-проєкт «Кам'яні вишиванки Нової Каховки в текстилі» покажуть в Болгарії  
• Від депресії рятує творчість: як переселенка з Криму знайшла себе у гончарстві
• Двічі переселенка: як майстриня з Криму підтримує Херсонщину творчістю
• «Кам’яні вишиванки», пазли зруйнованих міст та інші стартапи українок у світі  
• Ліпити і мріяти про Крим
• Майстриня з Херсонщини створила панно з «камʼяними вишиванками». Це орнамент, яким прикрашені будівлі Нової Каховки  
• Тиждень праці та 9 кілометрів пряжі: майстриня з Херсона відтворює кам'яні вишиванки у гобеленах
• У Болгарії відкрили виставку «Кам'яні вишиванки Нової Каховки в текстилі»  
• Як «кам’яні вишиванки» переїхали на текстильні панно  
• Тетяна Болгарова сторінка в Фейсбуці
• W Bułgarii otwarto wystawę „Haft kamienny z Nowej Kachowki na tekstyliach”
• «Каменни бродерии» от Нова Каховка са претворени в текстилни пана
• Изложба от Нова Каховка: Копия на разрушени от войната орнаменти