Моя історія війни

Війна - це така штука, до якої морально дуже варто підготуватись. Вся твоя сутність, майже на рівні організму говорить тобі: «Нє, такого не може бути!». Говорить, поки все не починається… Тобто, на рівні розуму є усвідомлення, ти ж читаєш новини, чуєш хворі промови диктатора, невдалого учня Гітлера, розумієш невідворотність того, що щось має статися. Але ж нас воно точно не зачепить, як раніше – пройде повз. Бо не може ж такого бути! 
А потім… 
… о 5 ранку чуєш вибухи, потім повз твій будинок їдуть російські броньовики, а по сусідньому будинку «шмаляє» російський танк, мабуть, так, щоби «мирняк» не розслаблявся, бо приїхали ж їх визволяти… А потім виїжджати вже пізно, бо на дорогах ідуть бої, - і ось ти у пастці під назвою окупація. А потім твоє життя зупиняється… Все, що ти будував роками, перестає існувати, бо непотрібна в окупованому місті кіношкола, кіно, мистецтво, культура - те, що ти робив, автоматично потрапляє в категорію «не на часі».
Несвобода 
Тим, хто не жив під окупантами, важко пояснити жах цього стану, навіть якщо переживаєш його у найлегшій формі: не контактуєш з ними, не потрапляєш у їхнє поле зору. Але сама сутність окупації це - несвобода, це - відсутність контролю над своїм життям, бо ти не знаєш, коли, за що та від кого чекати щось страшне. 
У наш під’їзд приходили окупанти двічі. Перший раз - великою, гарно оснащеною командою при повному параді зі зброєю та щитами, відкоркували металеві двері спеціальним приладом, як консервну банку, та пішли зі своїм списком (мабуть, наданим кимось зі зрадників колишніх «органів», всі бачили ці списки, з якими вони ходили). І поки ти панічно чистиш і ховаєш телефони та комп’ютери, (бо там всюди таке, за що русня забирає) ці горе-захватчікі вдираються в квартиру, де колись, кажуть, жив військовий, здається льотчик. Житло він давно здав чи продав, і там оселилась якась жінка, але в списку адреса лишилась - ось вони й прийшли. А через пару місяців туди нагрянули знову, меншим та гірше оснащеним складом (сподіваюсь, оригінальний склад вже подох десь, не доїжджаючи до Миколаєва), мабуть, в окупантів пройшла ротація, але списочки не оновили, і вони пішли по другому колу.

Читай далі