Голуб’ятникова Яна Володимирівна. Проєкт "АртСпротив"
Моя історія війни
Своїм мистецтвом я стверджую вічні моральні та духовні цінності. Маленькими кроками я рухалася у бік розуміння себе і світу, вирощуючи співчуття, взаєморозуміння, співучасть, взаємодопомогу, терпимість, співпереживання у собі та у своєму середовищі.
З початком війни я втратила розуміння подальших життєвих цілей. Мене не покидало відчуття, наче ти довго вирощував тендітну рослину, а її розтоптали в одну мить. Я перетворилася на порожню ляльку. Не було страху, розпачу, паніки, але й усього іншого теж не було. Але варто було взяти пензля до рук, і я забувала абсолютно про все, крім живопису.
Працюю кожен день і залишаюся у рідному Херсоні, тому що це моє місто, я з ним у горі та в радості. На мене ще й лягла турбота про майстерні, оскільки майже всі художники виїхали. Допомагаю й людям, які цього потребують.
Під час окупації протягом трьох місяців я вела переговори щодо повернення виставки з будівлі облдержадміністрації. Повернули лише дві третини робіт. Багато питань поставила переді мною ситуація, що склалася. Багато чого змінила у мені, але я була і залишаюся людиною, яка вірить у те, що без любові, єднання, уваги один до одного, взаємодопомоги і взаємовивчення людству не вирватися із замкненого кола агресії та насильства.
