Блок марок «І буде весна!». Фото: Укрпошта. Головна пошта країни
«І буде весна!» – ці слова звучать як обітниця, як гімн незламності й віри всупереч темряві. Саме під цією назвою у 2024 році вийшов поштовий набір, що поєднав марку, блок, чотири картки та художній конверт – і став символом пам’яті, болю й надії.
Набір «І буде весна!»: блок марок, 4 картки, 2 конверт нхк кпд марка. Фото: Shafa [вебсайт інтернет-магазину філателії та сувенірної продукції]
У його центрі – не просто художні зображення, а світлини, що стали історією, відтворені на поштових мініатюрах. Це – філателія, що говорить голосом країни, яка бореться.
Блок складається з чотирьох марок, на яких зображено:
- № 2072. Знімок, на якому зафіксовано епізод захоплення аеропорту «Бельбек» у Севастополі. Кадр, який зберіг польський фотограф, ризикуючи власною безпекою.
- № 2073. «Кохання не спинити! Харків, 2022 р.» – знімок Сергія Бобка/AFP увічнює тендітну мить кохання: медики-волонтери весною 2022 р. на весільній фотосесії у дворі зруйнованого російськими ракетами будинку в Харкові.
- № 2074. «Світло переможе! "Азовсталь". Маріуполь, 2022 р.» – воїн у променях сонця на «Азовсталі», що є легендарним автопортретом, зробленим захисником із позивним «Орест» Дмитром Козацьким у травні 2022 р. під час героїчної оборони Маріупольської «фортеці».
- № 2075. «Руки піхотинця. Бахмут, 2023 р.» – фото піхотинця 28-ї бригади з позивним «Сніжок», яке було знято Максимом Дондюком за кілька сотень метрів від ворожих окопів на околиці Бахмута у березні 2023 р.
Тираж блоку – 250 000 примірників, вартість – 90 грн. Тираж конверта «Перший день» – 50 000 примірників. У Поштовому маркеті був відкритий продаж благодійного набору, який містив новий зразок презентаційної папки «ПТН ПНХ! Бородянка» з комплектом продукції, випущеної «Укрпоштою» 24.02.2023 р., а також папку «І буде весна!».
Кількість наборів була обмежена – 500 шт. 1000 грн з продажу кожного набору були спрямовані «Укрпоштою» на облаштування шкільних укриттів.
Відтворені на поштових марках фотографії здобули престижні нагороди: «Захоплення аеропорту "Бельбек"» – перше місце в конкурсі «Grand Press Photo 2014»; «Світло переможе!» та «Кохання не спинити!» потрапили до переліку найкращих світлин 2022 р. за версією газети «The Guardian»; знімок «Руки піхотинця» – до добірки найкращих фотографій 2023 р. за рейтингом журналу «Time».
Цей поштовий випуск не просто констатує моменти війни – він їх вшановує, переводячи їх у площину пам’яті. Кожен кадр пронизує час – він був свідком, він був голосом тих, хто залишився тут, хто протистоїть. І в цьому сполученні марка стає не лише об’єктом колекціонування, а медіумом пам’яті, відлунням голосів, що не хочуть бути забутими.
Такий проєкт – це культурний опір: коли війна хоче стерти образ, зруйнувати простір, зламати волю – ми беремо найменші форми мистецтва, інструменти, які здаються неймовірно мікроскопічними, і перетворюємо їх на голос. Поштова марка, конверт, картка – ніби листи до майбутнього: щоб хтось, хто відкриє альбом чи погляне на стенд через багато років, побачив, зрозумів, відчув, що було. Він скаже: тут була боротьба, тут була надія.
Автором дизайну цього випуску став Володимир Таран*, і саме під його авторством живі фотографії перетворилися на графічні образи, що зберігають контраст світла й тіні, зламу та відродження.
Бо марка – це не тільки папір. Це – лист до майбутнього.
Лист, у якому написано: «Ми вистояли. Ми пам’ятаємо. І буде весна».
* Володимир Таран. Художник, який говорить мовою лінії, світла і пам’яті. Його роботи – це завжди діалог між тишею і звуком, між символом і реальністю, між Україною – в її минулому, теперішньому й прийдешньому.
Народжений 8 червня 1960 року в селищі Гребінки на Київщині, у родині педагогів, він змалку знав ціну праці, точності, дисципліни думки. І, можливо, саме ця уважність до дрібниць – до текстури, до штриха, до лінії, – згодом зробить його роботи впізнаваними серед сотень інших.
Спочатку Володимир обрав шлях техніка – закінчив Київський політехнічний інститут за фахом радіотехніка. Але точні науки виявилися для нього не стільки метою, скільки фундаментом: бо справжня його точність – у мистецтві. Повернувшись до альма-матер, він знову сідає за креслярський стіл – уже як художник-графік. І ця подвійна освіта – технічна й художня – стає його перевагою: у його марках, монетах і графіці завжди є продуманість, точність, конструкція – навіть коли в кадрі лише емоція.У середині 1980-х він працює на студії «Київнаукфільм»: промальовує персонажів, оживляє рух, вчиться, як штрих перетворюється на дихання. Потім – новий етап: 1990-ті, час, коли Україна здобуває незалежність і створює власну грошову систему. Таран стає одним із тих, хто буквально «малює державу» – головним художником-графіком Банкнотно-монетного двору Національного банку України.
Саме під його рукою, серед гравію та тонких шрифтів, народжуються ескізи перших українських гривень – 2, 5, 10, 20, 50, 100 номіналів. Їхня строгість і краса, точність і національний характер – це не просто дизайн, це частина державної ідентичності. Володимир Таран створює те, чого ми торкаємося щодня, навіть не задумуючись, що перед нами – витвір мистецтва.
А далі – монети. Разом із братами Олександром і Сергієм Харуками він засновує творчу групу «Арт-Тріум». Їхній доробок – понад дві сотні пам’ятних і ювілейних монет. У кожній – маленька історія України: від княжих часів до сьогодення, від Трипілля до Маріуполя. Їхні монети – це медальєрний літопис нації, закарбований у сріблі, у бронзі, у кожному рельєфі, що зберігає світло.
Володимир Таран – лауреат численних премій, серед них – нагороди Фундації Георгія Нарбута (США) за кращу українську марку року, а також міжнародні відзнаки за дизайн і художню ідею. Але всі його нагороди – лише тінь головного досягнення: визнання у серцях тих, хто бачить у його роботах Україну – стриману, гідну, живу.
Його стиль – це поєднання геометрії й душі, традиції й модерну. Він не боїться простору, білого фону, символу, який говорить без зайвих слів. Його марка – не просто зображення, це кадр із фільму пам’яті; його монета – не просто метал, а відбиток подиху часу.
У серії «І буде весна!» його робота – як світло після темряви, як пам’ять, що проростає з попелу. Він вміє зупинити мить – і зробити з неї знак. Він – той, хто у кількох квадратних сантиметрах здатен розмістити біль і віру, руїну й надію, трагедію і красу. Тому кожна марка, що виходить з його підписом, – це не просто колекційна одиниця. Це визнання того, що ми існуємо, що ми залишаємо слід – тонкий, крихкий, але справжній.
Його творчість – це тиша, що говорить гучніше за гасла. І, можливо, саме тому, коли дивишся на його роботи, хочеться повторити: «І буде весна»! Завжди, доки є такі руки, такі очі, така пам’ять.
