У самому серці Києва, на площі біля Софії Київської, що бачила чимало історичних зрушень, виросла хмара. Вона не з неба, не з прогнозу погоди. Вона – з реальності, яка болить. Інсталяція «Black Cloud», що була представлена у столиці в червні, – це монументальна художня відповідь на біль, страхи, передчуття та гнів, що охоплюють країну, і водночас – це звернення до усього світу.
Інсталяція «Black Cloud» посеред центру Києва. Фото: ukrinform.ua
Цей об’єкт не можна просто побачити – його потрібно відчути. «Black Cloud» буквально нависає над простором: 30 метрів завдовжки, 17 метрів завширшки, 15 метрів у висоту та понад 7 тонн тривожної ваги. Створена з понад чотирьох кілометрів чорної тканини, інсталяція складається із 45 «малих» хмаринок, зібраних в одну гігантську, стилізовану під дитячий малюнок. Ця простота форми – навмисна. Вона апелює до нашої базової вразливості, до страху, який не завжди можна раціоналізувати. Як і дитина, що малює хмару підсвідомо, як загрозу, так і сучасна людина відчуває над собою постійний тиск подій, на які вона не має впливу.
Але «Black Cloud» – це не просто статична форма. Інсталяція озвучена. Періодично з неї вириваються гримаси світла і звуку – спалахи блискавки, гуркіт грому, зловісні імпульси, які б’ють по нервах. Звукове оформлення створене українським драм-енд-бейс-продюсером* Involver (VovKING) у співпраці з музикантом Денисом Васильєвим (Barabanza), який фіксував звуки обстрілів у Запоріжжі. Вони використали справжні аудіосвідчення війни, перетворивши їх на ритми, що пронизують внутрішній стан глядача. Саме тому інсталяція стає не лише візуальним об'єктом, а повноцінною сенсорною подією – вона звучить, дихає, блимає, нагадує.
Відчути цю хмару – наче відчути спогад про тривогу. Ідея проєкту – показати, що загроза більше не є абстрактною. Вона фізична. Вона поруч. І, водночас, вона глобальна.
Автор інсталяції, художник Олексій Сай, добре відомий українській артсцені своїми критичними висловлюваннями через цифрове мистецтво, але саме ця робота стала наймасштабнішою та, можливо, найемоційнішою у його кар’єрі. Разом із виконавчою продюсеркою Марією Мороз і продюсером Віталієм Дейнегою, команда прагнула створити не чергову артподію, а попередження. «Black Cloud» – це сигнал, який має почути світ: загроза, що здається далекою, може стати спільною.
Недаремно інсталяція вже викликала резонанс далеко за межами України. У серпні вона вирушить до Сполучених Штатів, де стане офіційним артпредставленням України на легендарному фестивалі «Burning Man-2025» у пустелі Блек-Рок. Це середовище, де від мистецтва очікують не лише краси, а й глибини, концептуальності, сили висловлення. І саме таким є «Black Cloud» – вона промовляє не як декор, а як вуличний маніфест.
Її можна сприймати по-різному. Для когось – це символ травми війни. Для когось – метафора екологічної або техногенної катастрофи. Для інших – стан постійної тривожності, у якому живе сучасна людина. І в цьому – її універсальність. Вона про тихе напруження, яке не має національних кордонів.
Але є і щось суто українське. Це вже другий рік поспіль, коли наша країна презентує на «Burning Man» потужний, емоційний артмеседж. У 2024 році це була інсталяція «I’m Fine» – дорожні знаки з дірками від куль, які говорили про травмовану реальність. У 2025-му ми говоримо про атмосферу, яка охоплює все – навіть не завжди видимо. «Black Cloud» – це не хмара з неба. Це хмара зсередини.
Інсталяція «I’m Fin». Фото: Instagram/ukraine.ua
Візуально сильна, концептуально цілісна, емоційно пронизлива – ця інсталяція справляє враження не лише своїми розмірами, а й здатністю викликати катарсис. Люди, що проходили повз, зупинялись, мовчали, фотографували, дивились угору. Деякі – плакали. Деякі – стояли з дітьми, і малеча дивилася на чорну купу тканини з блискітками, не зовсім розуміючи, що це, але відчуваючи: щось велике.
Таке мистецтво не залишає байдужими. І це найважливіше.
________________________________________________________________________________________________________________________
* Драм-енд-бейс-продюсер – музичний продюсер, який створює треки в жанрі Drum and Bass – швидкісний електронний стиль музики, що виник у Великій Британії у 1990-х роках.
