Українське документальне кіно про Різдвяні свята – це не просто фіксація обрядів, а глибоке дослідження нашої ідентичності, що поєднує стародавні традиції з реаліями сучасної війни. Кожен із цих фільмів – це цеглинка у фундаменті нашої пам'яті. Вони вчать нас, що традиція – це не попіл, який ми зберігаємо, а вогонь, який ми передаємо далі».
«Маланка та Різдво» (від Ukraїner, 2023). Режисер фільму Микола Носок. Це документальний повнометражний фільм від медіаплатформи Ukraїner, який досліджує українську ідентичність через призму зимових обрядових традицій до та під час повномасштабної війни.
Фільм складається з двох контрастних, але ідейно пов’язаних частин:
- Маланка в Іспасі (січень 2022): Головним героєм є Дмитро Мазуряк – музикант-мультиінструменталіст (відомий за гуртом KAZKA). Він живе в Києві, але щороку повертається до рідного села Іспас на Буковині, щоб організовувати Маланку. Фільм показує підготовку: створення масок, костюмів і саме карнавальне дійство, яке відбулося за місяць до початку великої війни. Це історія про відчуття дому та важливість тяглості традицій.
- Друга частина переносить глядача на Слобожанщину та Донеччину. Молодь з усієї України збирається в гурти, щоб привезти вертеп і коляду в міста, які щойно пережили окупацію (Ізюм, Балаклія, Лиман та інші). Це розповідь про те, як традиція стає інструментом підтримки, деколонізації та єднання країни.
Стрічка виросла з короткометражного проєкту «Маланка. Зберегти дім», який згодом був доповнений кадрами різдвяної експедиції на схід України.
Кадри із фільму «Маланка та Різдво».Фото:Ukrainer
«Щедрик проти "русского міра"» (2022). Документальна стрічка Олександра Назарова, яка розкриває історію світового тріумфу українського «Щедрика».
Сюжет розкриває маловідому сторінку історії: як у 1919 році, за ініціативи Симона Петлюри, було створено Українську республіканську капелу під керівництвом Олександра Кошиця. Місія капели – поїхати у світове турне, щоб через музику Миколи Леонтовича розповісти світу про Україну як про окрему націю з багатою культурою, а не «частину росії». Фільм проводить паралелі між подіями 100-річної давнини та сучасною війною, показуючи, що культурна дипломатія та боротьба проти російської пропаганди тривають століттями. Глядач дізнається, як українська мелодія підкорила Європу та Америку, згодом перетворившись на всесвітньо відомий «Carol of the Bells».
У стрічці використано унікальні архівні документи, щоденники Олександра Кошиця та свідчення істориків. Серед спікерів: Тіна Пересунько – дослідниця культурної дипломатії УНР; Кирило Стеценко – скрипаль, онук композитора Кирила Стеценка; Лариса Семенко – мистецтвознавиця, дослідниця творчості. Леонтовича.
Кадри із фільму «Щедрик проти "русского міра"».Фото:Вечірній Київ
«Красна Маланка» (2013). Це поетичне документальне кіно Дмитра Сухолиткого - Собчука (режисера відомого художнього фільму «Памфір»). Фільм присвячений жителям села Красноїльськ, що на межі з Румунією. Режисер показує підготовку до Маланки як сакральний процес, де кожен мешканець має свою роль, а створення костюмів і масок перетворюється на справжнє мистецтво. «Красна Маланка» – це знаковий документальний фільм, який став результатом чотирирічного дослідження режисера. Фільм фіксує унікальну традицію, яка практично не змінилася за століття, попри радянські заборони та сучасну глобалізацію. Це одна з небагатьох українських документальних стрічок того часу, яка отримала повну державну підтримку і вийшла в широкий кінопрокат.
Режисер знімав фільм протягом 2010–2013 років, щоб показати, як змінюються герої та саме селище через цикл підготовки до однієї-єдиної святкової ночі.
Кадри із фільму «Красна Маланка».Фото:Сергія Аніщенка
«Різдво разом» (2023). Стрічка є частиною великого мультимедійного проекту Ukraїner про зимові свята. Це, мабуть, один із найсильніших документальних фільмів останнього часу. Стрічка розповідає про те, як у січні 2023 року молодь з усієї України об’єдналася, щоб привезти вертеп на деокуповані території Слобожанщини. Цей фільм є логічним продовженням (або частиною ширшого циклу) проєкту «Маланка та Різдво»
Фільм розповідає про волонтерську ініціативу, що виникла в грудні 2022 року. Команда Ukraїner закликала молодь об'єднатися, щоб привезти свято туди, де росія намагалася його знищити. Зйомки проходили на деокупованій Слобожанщині та Донеччині (Ізюм, Балаклія, села поблизу лінії фронту). Три гурти вертепувальників – «Слобожанський вертеп», «Вільний простір» та «Вертеп на Сході». Це молоді люди з різних куточків України (Київ, Львів, Стрий, Полтава), які проїхали сотні кілометрів, щоб колядувати для місцевих мешканців.
Місія проєкту – повернути відчуття дому та приналежності до української культури людям, які пережили жахи окупації.
«Територія РіздвА: Сила Роду. Народження» (2023) Проєкт Анжеліки Рудницької поєднує документалістику з музичним перформансом. Це дослідження коріння українського Різдва, значення символів (дідуха, зірки) та передача цих знань через покоління. Дуже естетична стрічка, яка акцентує на тяглості роду. Зйомки проходили у знакових місцях Києва, зокрема у залах кіностудії імені Олександра Довженка.
Головна ідея проєкту – показати незнищенність українських традицій через зв’язок поколінь. У фільмі звучать стародавні маловідомі колядки, зібрані в експедиціях різними регіонами України та вже знані хіти у нових аранжуваннях. Музичне полотно створювали симфонічний оркестр та Ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського (Liatoshynskyi Capella).
Особливістю цього випуску стало те, що відомі артисти з’являлися у кадрі не самі, а зі своїми рідними: батьками, дітьми, онуками та навіть кумами. До зйомок було залучено близько 200 осіб. Серед зіркових учасників: Піккардійська Терція та Тарас Компаніченко, Марія Бурмака, Валерій Харчишин, Анжеліка Рудницька, Світлана Тарабарова, Тоня Матвієнко, Наталка Карпа, Сергій Лазановський, гурт «Ot Vinta» та сестри Тельнюк. Валентина Степова – оперна діва, яка спеціально для проєкту повернулася на сцену, щоб виконати «Щедрика» разом із дитячим хором.
Проєкт «Територія РіздвА» є багаторічною ініціативою Анжеліки Рудницької, але саме версія 2023 року стала найбільш технологічною та масштабною, поєднавши академічне звучання оркестру з сучасною візуальною естетикою.
Ці фільми – це більше ніж кіно, це цифрова пам'ять нашого роду. Вони доводять, що поки звучить «Щедрик» і поки в селах одягають маски Маланки, наша ідентичність залишається недоторканною. Дивлячись їх, ми не просто спостерігаємо за історією – ми усвідомлюємо власну силу, яка передається від покоління до покоління, стверджуючи: світло завжди перемагає темряву.
