2023 рік у художньому кіно – це час глибокого осмислення сучасних викликів через призму особистих історій і масштабних суспільних процесів. Цей рік позначився балансом між класикою та інноваціями, що дозволяє кінематографу залишатися актуальним і резонансним у стрімко змінному світі. У 2023 році було представлено низку українських художніх фільмів, які викликали значний резонанс серед глядачів та кінокритиків. Глядачі активно ділилися своїми враженнями у соцмережах, обговорюючи не лише сюжетні повороти, а й режисерські рішення, акторську гру та кінематографічні прийоми. Кінокритики відзначили зростання якості українського кіно, його здатність конкурувати з міжнародними стрічками та привертати увагу фестивальних журі.
Основні теми, які привернули увагу публіки:
- національна ідентичність та культура (фільми, що відображають українські традиції та сучасність, викликали особливий інтерес);
- сімейні цінності та стосунки (стрічки, що досліджують глибину родинних зв'язків);
- історична пам'ять та війна (фільми, що порушують теми війни та історичних подій);
- психологічні драми та трилери, що глибоко занурюють у внутрішній світ героїв (фільми, що досліджують внутрішній світ людини та складні моральні орієнтири);
- експериментальне кіно (нові форми та нестандартні підходи до розповіді).
Серед найкращих стрічок року відзначаються:
«Ля Палісіада» (тема: правосуддя, особиста відповідальність, психологічний трилер). Це дебютна стрічка режисера Філіпа Сотниченка, знята в жанрі пострадянського нуару. Головні герої – слідчий і судовий психіатр, які розслідують убивство міліціонера, у дружину якого були колись обидва закохані.
Події розгортаються за кілька місяців до скасування смертної кари в Україні, у 1996 році. Номінувався на «Кіноколо» в чотирьох номінаціях: «Відкриття року», «Найкраща режисура», «Найкращий актор», «Найкращий сценарій». Отримав перемогу на премії «Кіноколо» в номінації «Найкращий повнометражний ігровий фільм». Нагороджений на міжнародних фестивалях у Роттердамі та Сараєво. Отримав кілька премій «Золота дзиґа» у 2024 році.
Кадр із фільму «Ля Палісіада». Фото: Film UA
Фільм викликав суперечливі реакції: деякі глядачі вважають його глибоким та провокативним, інші – надто складним для сприйняття.
«Памфір» (тема: сімейні цінності, моральний вибір, культурна ідентичність). Це авторська стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука, яка знята на декораціях Буковини на Маланку. Історія фільму розгортається навколо родини з прикордонного села в Чернівецькій області: голова родини приїжджає додому після тривалих заробітків і постає перед труднощами, що спіткали його рідних.
«Памфір» дебютував на Каннському кінофестивалі в програмі «Двотижневик режисера». Десять перемог на премії «Золота дзиґа»: «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота», «Найкращий сценарій», «Найкраща чоловіча роль», «Найкраща жіноча роль другого плану», «Найкраща операторська робота», «Найкраща робота художника-постановника», «Найкращі спеціальні ефекти», «Найкращий дизайн костюмів», «Найкращий грим». Включений до списку 37 найкращих фільмів 2023 року за версією The Guardian.
Фільм «Памфір». Фото : пресслужба Держкіно
Кінокритики відзначають фільм за глибоке зображення українського села та традицій. Глядачі в соцмережах підкреслюють емоційну силу стрічки та її актуальність.
«Люксембург, Люксембург» (тема: сімейні стосунки, пошук ідентичності, гумор). Повнометражний фільм Антоніо Лукіча – це історія про близнюків із міста Лубни, які вирушають на пошуки батька в Люксембург. Світова прем’єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі. Фільм мав чотири номінації на премії «Кіноколо»: «Найкращий повнометражний ігровий фільм», «Найкраща режисура», «Найкращий актор», «Найкращий сценарій фільму». Вісім номінацій на премії «Золота дзиґа»: «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота», «Найкращий сценарій», «Найкраща чоловіча роль», «Найкраща жіноча роль другого плану», «Найкращий монтаж», «Найкращий дизайн костюмів», «Найкращий грим».
Кадр із фільму і постер «Люксембург, Люксембург». Фото: Forbes Україна
Фільм отримав позитивні відгуки за оригінальний сюжет та акторську гру. Користувачі соцмереж відзначають його як «свіжий подих» у українському кінематографі.
«Степне» (тема: соціальна; досліджує відчуття втрати, пам’яті та зв’язку з минулим). Фільм зняла українська режисерка Марина Врода, яка у 2011 році отримала «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю за фільм «Крос». Це історія про чоловіка, який у 1990-ті й «на тлі соціального відчуження» повертається додому з великого міста, щоб піклуватися про хвору матір. Перед самою смертю мати розповідає йому про набір речей, закопаних у сараї, які змусять головного героя згадати про колишні мрії і все, чого він прагнув, але так і не досяг. Стрічна була номінована на премію «Кіноколо» в номінаціях «Найкращий повнометражний ігровий фільм», «Відкриття року», «Найкраща режисура», «Найкращий актор», «Найкраща акторка», «Найкращий сценарій фільму». Отримала приз глядацьких симпатій на 35-му кінофестивалі в Трієсті (Італія) та нагороду «Скіфський олень» за найкращий фільм національного конкурсу кінофестивалю «Молодість». Режисерка Марина Врода отримала нагороду «Пардо» за найкращу режисерську роботу на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.
Стрічка «Степне» української режисерки Марини Вроди. Фото: Facebook. ДержКіно України
Критики називають «Степне» кінематографічним шедевром, відзначаючи його реалістичність та глибину. Деякі рецензенти відзначали його важливість у розкритті мовчання минулих поколінь. Глядачі високо оцінили фільм за чесність та делікатність у зображенні зникнення життя та змін у сільській громаді.
«Довбуш» (тема: боротьба за свободу, любов і втрата, легенда та реальність). Стрічка «Довбуш» режисера Олеся Саніна – про народного месника Олексу Довбуша. Фільм слугує універсальною історією про боротьбу українців за свої землю та свободу, а тому не намагається бути біографічним кіно.
«Сьогодні наша незламність дивує чи не увесь цивілізований світ. Про це наш "Довбуш" – актуальне кіно про любов, свободу та право залишатися господарем на своїй землі, що набуло нових сенсів з початком війни», – розповів режисер.
«Довбуш» – другий найдорожчий фільм в історії українського кіно. На виробництво стрічки витрачено біля 120 млн грн. Мав дві номінації на премію «Кіноколо»: «Найкращий повнометражний ігровий фільм» та «Найкращий актор».
