«Киснева станція» (2022) – художній фільм, що поєднує риси біографічної драми та історичного кіно. Це новий амбітний проєкт від творців фільму «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас»» – режисера Івана Тимченка та сценариста Михайла Бриниха.
Режисер Іван Тимченко під час презентації фільму «Іловайськ-2014. Батальйон "Донбас"», м. Запоріжжя, 5 вересня 2019 р. Фото: Прилепа Олександр / УНІАН
Фільм розповідає про життєвий шлях Мустафи Джемілєва – лідера кримськотатарського народу, дисидента та правозахисника. Події фільму відбуваються влітку 1980 року – після завершення 300-денного голодування Мустафи Джемілєва, коли він відбуває чотирирічне заслання в якутському селищі Зирянка. Його робота на кисневій станції – щоденне наповнення іржавих балонів та їхнє транспортування на причал – стає центральною метафорою стрічки. Ця монотонна праця уподібнює героя до міфічного Сізіфа*.
Мустафа Джемілєв. Фото: Dogukan Keskinkilic/Anadolu Agency via Getty Images
«В історії Мустафи Джемілєва мене зацікавила саме ось ця міфологічна, екзистенційна проблематика. Колись Альбер Камю намагався відповісти на запитання: чи може Сізіф бути щасливий? В яку саме мить Сізіф здатен відчути і зрозуміти, що таке щастя? Власне, сценарій фільму «Киснева станція» і почався як спроба знайти відповідь на це питання – завдяки життєвому прикладу Мустафи Джемілєва», – розповідає сценарист.
Центральною сюжетною лінією стрічки є історія знайомства Мустафа Джемілєв і Сафінар. Навколо цієї події поступово вибудовуються всі інші сюжетні лінії фільму. Їхня історія здається майже неймовірною: довгий час вони лише листувалися і ніколи не бачилися особисто. І лише в один момент Сафінар наважується на сміливий крок – вирушає з Узбекистану до нього. Спочатку стрічку планували як біографічну драму, що охоплюватиме значно ширший період життя героїв. Проте після того, як сценарист Михайло Бриних запропонував зосередитися саме на історії знайомства героїв, автори обрали більш камерний підхід і показали коротший, але емоційно насичений відрізок життя.
«Це історія про те, як любов стає викликом системі. Про кохання, що зароджується в умовах, де немає місця для людяності. І про вибір, який змінює не лише життя двох людей, а й історію цілого народу. Мустафа та Сафінар знаходять одне одного там, де немає ні надії, ні майбутнього – і це найсильніша історія, яку тільки можна розповісти», – каже режисер фільму Іван Тимченко.
Водночас автори не відтворювали події буквально – вони взяли реальні історії з життя героїв і поєднали їх у художню кінорозповідь. Фільм обрамлений перебуванням Мустафи Джемілєва у метафізичному просторі. На початку він, ще дитиною, зустрічає демоноподібного фокусника – символ радянської системи, а в фіналі знову бачить його вже у формі російського військового, який дає йому камінь, що потрібно котити вгору. Таким прийомом режисер Іван Тимченко підкреслює головну ідею – тяглість боротьби, від радянських репресій до сучасної агресії росії. Водночас важливим персонажем стає і саме сибірське селище Зирянка: простір у фільмі ніби живе окремим життям. Поруч із Джемілєвим у стрічці багато колоритних персонажів і переплетених сюжетних ліній: місцеві жителі, прокурор, мандрівник та Сафінар. На цьому тлі Джемілєв постає стриманим і мовчазним, і саме така несподівана подача робить фільм не класичною біографічною драмою, а багатошаровою художньою історією.
Кадри із фільму «Киснева станція». Фото: пресслужба фільму «Киснева станція»
Стоп-кадри з трейлера фільму. Фото: Кіноріум
Головну роль у фільмі «Киснева станція» виконав Борис Орлов. Саме він втілив на екрані образ Мустафи Джемілєва в один із найважчих періодів його життя під час заслання. Для актора ця роль стала однією з найвідповідальніших у кар’єрі, адже йому потрібно було передати не лише зовнішню схожість, а передусім внутрішню силу героя – стриманість, витримку і тиху боротьбу людини, яка не зламалася під тиском системи. Цікаво, що у фільмі він грає дуже стримано й майже без зайвих емоцій, і саме така мінімалістична акторська манера зробила образ Мустафи особливо сильним і правдивим. Критики також відзначали, що головний герой у стрічці показаний не як пафосний символ, а як жива людина, яка переживає страх, самотність і водночас зберігає віру. У фільмі також знялися Христина Дейлик, Сергій Петько, Віктор Полторацький, Василь Кухарський та інші актори, які створили багатогранний і переконливий акторський ансамбль стрічки.
Музичний супровід «Кисневої станції» створив видатний японський композитор Джун Міяке, відомий своєю роботою над фільмом «Піна», який був номінований на премію Оскар у 2012 році. А саундтрек написала та виконала відома турецька співачка Кальбен, чий унікальний голос та стиль додають фільму неповторної атмосфери. За задумом, це мала бути пісня, яку Мустафа колись записав на аудіокасеті для Сафінар. Однак, оригінальний запис використати не вдалося, тому було створено нову, оригінальну композицію.
Джун Міяке. Фото з відкритих джерел
Робота над проєктом розпочалася у 2015 році зі знайомства творчої групи з Мустафою Джемілєвим. Протягом року тривали інтерв’ю та збір матеріалів. У 2017 році з’явився перший синопсис, після чого почався тривалий процес пошуку фінансування та формування команди. Безпосередньо зйомки та технічна обробка фільму (монтаж, робота над музикою Джуна Міяке) припали на період 2020–2023 рр. Процес ускладнювався пандемією та початком повномасштабного вторгнення.
Світова премʼєра фільму відбулася в межах конкурсної програми на Таллінському фестивалі «Tallinn Black Nights Film Festival 2023». Далі стрічка демонструвалася на кількох фестивалях по всьому світу, зокрема Брно (Чехія), Жеонжу (Південна Корея) та ін. На Odesa International Film Festival (2024) в Україні кінострічка здобула спеціальну відзнаку журі Національної конкурсної програми за «Найкращу режисуру», а також «Приз за найкращу пісню до фільму», яку традиційно вручають у партнерстві «Радіо Сільпо» та Mastercard в межах фестивалю. Ця нагорода визнає найвищу якість музичного твору, написаного спеціально для фільму, і має на меті підтримати розвиток музичної культури в українському кіно. У вітчизняних кінотеатрах стрічка стартувала навесні 2025 року.
«Киснева станція» – це не просто біографія, а маніфест внутрішньої свободи та нагадування про те, що навіть у найтемніші часи опір однієї людини може стати джерелом кисню для цілого народу.
___________________________________________________________________________________________________________________
* Сізіф – це давньогрецький міфологічний персонаж, хитрий цар Коринфа, який намагався обдурити богів та уникнути смерті. За свої діяння він був покараний у Тарарі вічною, важкою та марною працею: котити на гору величезний камінь, який, ледь досягнувши вершини, щоразу скочувався вниз.
