Корняков Олександр

Корняков Олександр

Фотокореспондент Медіаплатформи «Вгору»

Моя історія війни

Зранку мене розбудив телефонний дзвінок від брата, який повідомив, що почалася війна. Через кілька хвилин почув потужні вибухи та побачив, як зі сторони Херсонського аеропорту здіймається великий та чорний клуб диму.
Так, останні вісім років ми жили з передчуттям, що росіяни можуть піти на нас зі сторони Криму, та все ж таки війна застала нас зненацька. Ніхто не знав, що робити, що буде далі?.. З’явилося відчуття  розгубленості, страху, особливо, коли почув, що загарбники вже під Херсоном та захопили Каховку.
У перший тиждень повномасштабної війни, ще до того, як росіяни зайшли в місто, я продовжував працювати. Намагався зафіксувати на фото події, які були у місті. Та було дуже складно, бо містяни вороже зустрічали людину з фотоапаратом. Дехто агресивно висловлювався, дехто намагався силою забрати фотоапарат. Але я їх добре розумів, бо всі були знервовані та перелякані від того, що відбувається. Тому фотографій тоді було мало.
Продовжив свою діяльність на п’ятий день захоплення Херсона. Це був перший найбільший мітинг протесту. Я добре розумів, що росіянам не потрібна ніяка інформація, яка б йшла від українських журналістів, тому тоді не наважився взяти фотоапарат, зйомку робив телефоном. Але всі наступні мітинги я працював зі своїм стареньким фотоапаратом, на якому вже половина кнопок не працювали. Брав такий же старий об’єктив «Геліос 44 М», яким важко було працювати, бо він без автофокуса. З часом почав шкодувати, що брав таку техніку, бо був дуже великий відсоток браку. З 200-300 фотографій за день якісними були лише до 50.  Під час мітингів люди збиралися щодня о 10 ранку, а окупанти зустрічали нас зі зброєю, важкою технікою, шумовими гранатами. Пам’ятаю, як випустили газ, то в мене так все боліло, здавалося, що зсередини розірве.
Рішення працювати в цей час я приймав самостійно, бо добре розумів, що потрібно показувати світу те, що відбувається у Херсоні. Моя редакція мене в цьому підтримувала. Не маючи змоги самостійно поширювати фото, передавав їх своїм редакторам для публікацій, що розповсюджувалися далеко за межі України. Пізніше до мене зверталися й іноземні агентства, але це вже було згодом.
Звичайно, на той момент було дуже страшно, щодня чекав, що за мною можуть прийти, бо репресії почалися з першого дня окупації. Вдома швидко приймав душ, одягненим лягав спати, тому що відчував небезпеку.
Після розгону мітингів деякий час не працював, бо з фотоапаратом по вулиці йти було неможливо, якщо ти не співпрацюєш з росіянами. Робити фото на телефон теж не виходило, бо була їх перевірка на блокпостах.
Та наприкінці квітня я ризикнув робити приховану фотозйомку на телефон. Маскувавшись, одягав білі навушники та тримав в руках телефон, ніби слухаю музику. Брав ще з собою сумку на плече, яку ніби поправляв, а сам в цей час робив фотокадр. Але ж знову таки, браку було ще більше ніж знімав на старий фотоапарат. Адже я не бачив, що фотографував і часто в кадр не потрапляло те, що бачив очима. Я щодня, зранку й до обіду, ходив вулицями міста і знімав життя людей в окупації. Потім завантажував світлини на Google Диск, тому їх і вдалося зберегти. Цими фотографіями користувалася моя редакція під час оформлення новин і фоторепортажів. 
В червні знайомі попередили, що мене розшукують росіяни, тож довелося шість тижнів переховуватись у будинку моєї колеги. 10 серпня виїхав з Херсона, через Василівку в Одесу. Згодом почав їздити на позиції до наших військових на херсонському напрямку і їх фотографувати.
Після звільнення міста, на четвертий день, я потрапив у Херсон. Шкода, що не зміг зняти на камеру ті радісні та довгоочікувані моменти звільнення. 
Зараз я продовжую працювати, фіксуючи на фото злочинні дії росіян – обстріли міста, вбивства мирних людей та руйнування мого Херсона. Так, це страшно, бо стріляють тут постійно… Але для мене дуже важливо бути поруч та фіксувати боротьбу нашої держави!

О. Корняков


Фотографія як документ воєнного злочину

Олександр Корняков працює більше як 10 років фотокореспондентом Медіаплатформи «Вгору». Його світлини бачили багато людей, але мало хто знав, що він їх автор. Коли почалася війна, Олександр залишився у Херсоні аби висвітлювати події, які там відбувалися. Виконував свою роботу майже шість місяців, ще шість тижнів йому довелося переховуватися, бо дізнався, що його розшукують. Як виявилось згодом, за його будинком стежили агенти ФСБ.
Олександр, ризикуючи, щодня виходив на вулицю, нібито на прогулянку містом, і маскуючись, робив зйомку. Але навіть такі дії не гарантували йому безпеку. «У мене кілька разів на вулиці перевіряли документи, одного разу навіть залізли у сумку. А ось телефон, на щастя, жодного разу не дивилися. Це просто дарунок долі. Усе це, звичайно, давило морально. Але в мене не було якихось думок, що я щось робив неправильно. Навпаки, я шкодую, що не зробив більшого. Бо якби працював на якіснішій техніці – отримав би значно кращий результат. Зате я залишився неушкодженим і живим… А все могло б бути інакше. Тому, напевно, на той момент я робив усе правильно», - згадує фотокор.

Фото мітингів протесту 

Тільки під час мітингів Олександр Корняков зробив близько 400 світлин. Завдяки цим фото весь світ бачив, що Херсон протистоїть російським загарбникам, що це українське місто і херсонці вірять та чекають ЗСУ.  Олександр розповідає: «Думав, що на мітингу буде людей 500, а їх було десь 15000 – це щонайменше. Прийшло багато сміливців із символікою, прапорами та плакатами. Цих людей ніхто не зганяв, не звозив, нічим не заманював».
Він знімав, як під час розгону мітингів людей били, затягували у буси, як стріляли в обеззброєний народ.

Фото про життя в окупації

Коли загарбники придушили мітинги протесту, Олександр продовжив фіксувати на камеру життя містян в окупації. Більшість людей з інших міст не зрозуміють що саме на цих фото, але для херсонців - це  тяжкі будні окупації. На його світлинах можна побачити: черги за продуктами, скупчення людей біля зон Wi-Fi та телефонного зв’язку, стихійну торгівлю (роботи не було, тому більшість продавала на базарі все, що тільки можна, аби вижити), надмірну кількість продажу сурогатного алкоголю, Z-автівки та російських військових на вулицях Херсона. Ці фотографії показують ту складну ситуацію, яка була у місті.
Але серед всього цього безладу люди продовжували чинити опір. Про це свідчать фотографії О. Корнякова. У місті почав діяти партизанський рух, з’являлися різнопланові проукраїнські написи, агітаційні листівки та жовто-блакитні кольори. 
Також, на світлинах Олександра можна побачити й відомого у Херсоні волонтера  – дядю Гришу, який зібрав мільйони гривень для ЗСУ. Херсонці добре пам’ятають, як він їздив в інвалідному візку по ринку з колонкою, звідки грав гімн України та патріотичні пісні. За підняття духу та за таку сміливість прохожі залюбки донатили. 

Фотовиставка «Нескорений Херсон»

Медіаплатформа «Вгору» організувала виставку фоторобіт Олександра Корнякова, назвавши її «Нескорений Херсон». Експозиція включає 50 фотографій, де 25 світлин з мітингів протесту та 25 – з окупації. Ця виставка пройшла вже у 17 містах України та продовжує подорожувати.
На ній висвітлено боротьбу, спротив та виживання херсонців під час захоплення міста російськими загарбниками. Деякі з цих фотографій вже облетіли світові інформаційні агенції Reuters, The Times, The Guardian, BBC, а деякі ще не були ніде опубліковані.
Окрім того, під час виставки «Нескорений Херсон» в усіх містах працюють благодійні аукціони, а зібрані кошти йдуть на допомогу ЗСУ. 

Фото після деокупації

Попри те, що в будинок О. Корнякова 19 грудня влучив російський снаряд, він продовжив займатися своєю роботою у Херсоні. Фотокор фіксує наслідки обстрілів міста терористичними військами. Багато хто бачив фотографії 24 грудня, коли росіяни завдали масованого ракетного обстрілу по центру міста. На одному з фото, зробленого Олександром, хліб та консерви з гуманітарної допомоги, які чоловік не доніс до дому, бо його вбили російські терористи.
Ще фотокор зафіксував на фото, як херсонців рятував Дніпро, коли через обстріли російської армії-агресора було пошкоджено водопровід і в домівках херсонців не було води. Її вони брали з річки та використовували не лише для побутових потреб, а й для приготування їжі. 
Також Олександр знімає на камеру підтримку волонтерів, «Пункти незламності» та допомогу небайдужих людям, які постраждали після обстрілів міста.

Світлини О. Корнякова дуже часто використовують українські та світові ЗМІ для новин та фоторепортажів про Херсон, а також їх надають для іноземних фотовиставок про Україну.
23-24 лютого у Відні пройшла зимова сесія ПА ОБСЄ у зв’язку з роковинами повномасштабного вторгнення росії в Україну. Делегації України та США спільно відкрили виставку «Російська агресивна війна проти України: руйнування, окупація, опір» у штаб-квартирі ОБСЄ (члени організацій 57 країн) у віденському конгрес-центрі «Гофбург». Там були представлені роботи українських фотографів, серед яких були світлини Херсона, зроблені Олександром Корняковим. Ця виставка є доказовою та важливою для прийняття рішень проти росії - санкцій та надання потужної зброї Україні. Представник США в ОБСЄ Майкл Карпентер наголосив: «Варварство, садистська жорстокість і беззаконня росії тепер очевидні для всього світу».

Своєю роботою Олександр Корняков довів не тільки відданість своїй справі, а й те, що він є справжнім патріотом нашої країни. Його зброєю є фотоапарат, а його світлини є документом та доказом російських злочинів, які ввійдуть в історію Незалежної України. 

Матеріал підготувала Л. Руденко
березень 2023 р.


Інтернет-видання


Календар подій

12345 6 7
8 9 1011 12 1314
15 161718192021
22232425262728
2930