«Криголам» рок-гурт. Проєкт "АртСпротив"
Наша історія війни
Із гурту «Криголам» в окупованому Херсоні залишилися Володимир Демченко та Костянтин Рейстровий. Більшість місцевих музикантів були шоковані війною і тому надовго забули про свої гітари. Ми ж через тиждень вирішили готувати у квартирі майбутній альбом «Блюз-формат», але поступово додавали нові пісні про окупацію. Згодом готовий альбом було названо «Блюз в окупації». Він передає всі відчуття тієї ситуації: гидливість і ненависть до окупантів, сором за земляків, які раділи рублям і вели дітей до зганьбленої школи чи відкрито вітали або працювали на ворогів. І, звичайно, гордість за тих, хто не скорився й боровся – кожен на своєму фронті.
Уже на третій репетиції ми дізналися, що нижче поверхом заселилися якісь вороги – їх привозили машини із написом «Z». Тому ми завішували двері товстою ковдрою, щоб менше було чутно живу музику в під’їзді. Янгол-захисник, певно, затінив логічну думку: «А хто то там виграє на гітарі та губній гармоніці?». Особливо було лячно записувати голос, адже співалося не лише про більш абстрактне, але й конкретне – про криваву москву, мумію антихриста в мавзолеї, паради сміття під кремлівськими сатанинськими зірками, народну артистку, яка вітає ворога... Звісно, якби зайшли, то побачили б записувальну апаратуру, комп’ютерну техніку, яку можна сприйняти і як агентурну. Певно, сподобалася тому янголу наша музика, то й вирішив: «Хай ті рокери доведуть справу до логічного кінця».
Місцевий рок-музикант Макс Шкатула допоміг нам зі студійним мікрофоном. Про створення альбому знали також кілька близьких друзів, які пропонували записувати голос у приватному секторі. Ми ж вирішили бути сміливими до кінця, та й робили це в першій половині дня, коли ті вороги, певно, «працювали».
Дехто з херсонських музикантів став «підігрувати» ворожим брехливим пісням, а тому весь час була присутня небезпека арешту, адже наш «Криголам» багато років відомий як борець проти тиранії, совка, а в деяких піснях конкретно висміюється саме росія та її ідеологія. Мабуть, якби це страхіття продовжилося у Херсоні довше, то згадали б і про нас. А так – не до цього оркам було, та й знайшлася купка «творчих людей», які показали своє лузерство, підтримавши цю стару силу реваншистів-рашистів, ніби відлетівши на машині часу десь на початок 80-х років… Так вони там і перебувають нині, розважаючи зомбованих росіян, для яких ностальгія виявилася вищою за християнські чесноти.
Усе це в наших піснях, які ми виконуємо і у військових частинах, і у відвойованих селах, наприклад, у славетній нашій Чорнобаївці. У планах на майбутнє – чимало бойових пісень, що будуть допомагати будувати вже нову демократичну Україну!
