Кришталева легенда британського кіно
8 липня 2021
54 роки тому цей світ покинула Вів'єн Лі – найвидатніша британська актриса ХХ століття.
Її знаменита колега й приятелька Кетрін Хепберн, яка прилетіла попрощатися з Вів'єн, сказала про неї: «Вів'єн, дорога Вів'єн. Вишукана актриса, цільна, добра, розумна, небесна натура. Прекрасна хмара, що пропливає через життя своїх друзів і думає про всіх, окрім себе...».
Вів'єн дуже любили в Голлівуді. Крім акторського таланту, у ній була людська принадність. Про її душевність і доброзичливість до партнерів по знімальному майданчику складали легенди. Витончена англійська аристократка змогла стати національною героїнею Америки і, будучи маловідомою на північноамериканському континенті, отримати роль, що символізує енергійну, цілеспрямовану, вольову американку ірландського походження, яка вміє боротися з усіма негараздами, а разом із тим егоїстичну, примхливу, але прекрасну Скарлетт О'Хара з «Віднесених вітром» (1939).
На роль претендували 1500 актрис. Серед них – увесь цвіт Голлівуду: Бетт Девіс, Джоан Беннетт, Джин Артур, Полетт Годдар. Остання була явною фавориткою. Але голлівудських босів бентежила неясність факту заміжжя Годдар із Чапліним, а показати свідоцтво про шлюб вона відмовилася. Так жадана роль дісталася «темній конячці» – англійці Вів'єн Лі.
Продюсери не помилилися. Роль Скарлетт стала культовою. Вів'єн вирізняло рідкісне акторське чуття і дар перевтілення. Її гра була подібна магії – чарівна, таємнича і прекрасна. У цьому голлівудському бестселері Вів'єн Лі у свої 26 років показала себе справжнім професіоналом, а історія кохання, блискуче розіграна з артистом Кларком Гейблом на екрані, переросла у велику дружбу між британською актрисою і сім'єю американця.
Легенда британського кіно, актриса Вів'єн Лі була єдиною дитиною в сім'ї англійського військовослужбовця. Справжнє ім'я красуні – Вівіан Мері Хартлі. Народилася вона в Індії 5 листопада 1913 року. Мати актриси – Гертруда Робінсон Які – за походженням наполовину француженка та ірландка, деякий час була домогосподаркою, а потім – працювала актрисою у невеликому театрі.
У дитинстві Вів'єн захоплювалася літературою, зокрема й грецькою міфологією, а також займалася музикою і танцями. Вона змалечку вирішила стати великою актрисою. Маленька Вівіан вперше виступила на сцені у віці трьох років, прочитавши вірш перед постановкою, в якій грала її мама.
Для отримання першої освіти дівчинка була відправлена до Англії у школу при монастирі Святого Серця, а потім, за підтримки батька, – вступила до Королівської академії драматичного мистецтва в Лондоні, яку успішно закінчила в 1933 році. Під час навчання молодій дівчині доводилося зніматися в невеликих ролях у кіно й рекламних роликах. Першу серйозну роль у кінострічці «Справи йдуть на лад», яка стала її дебютом, вона отримала в 1934 році. Вже у цей період творчої біографії актриса приймає рішення змінити справжнє ім'я на псевдонім, і незважаючи на те, що її менеджер Джон Гіддон запропонував їй ім'я Ейпріл Морн, актриса стала Вів'єн Лі.
У грудні 1932 року Вівіан вийшла заміж за адвоката Герберта Лі Холмана, який був старший за неї на 13 років. У жовтні 1933 року народилася дочка Сюзанна. Але роль матері сімейства Вів'єн не підійшла.
У 1936 році вона знялася у фільмі «Полум'я над Англією» (Великобританія). На зйомках Вів’єн познайомилася з Лоуренсом Олів'є – своїм майбутнім чоловіком і людиною, що принесла їй чимало страждань. Вів'єн Лі йде від Герберта. Донька Сюзанна залишається з батьком.
Із Лоренсом Олів'є вони прожили 20 років. Це був гарний, але не найщасливіший союз. Вів'єн хворіла, напади туберкульозу частішали, до того ж її психічний стан не був стабільним. Сімейні негаразди негативно відбивалися на її самопочутті. Книга, написана Лоренсом Олів'є, що вийшла вже після смерті Вів'єн Лі, містила чимало подробиць щодо її маніакальних депресій, незрозумілих спалахів гніву й депресій під час роботи над «Віднесеними вітром».
Так, Вів'єн була хвора, але ці психічні розлади були викликані ліками, якими її лікували від туберкульозу протягом багатьох років. Хвороба забирала останні сили, але забрати великий талант не змогла. У 2006 році легендарна партнерка Вів'єн по фільму «Віднесені вітром» – знаменита Олівія де Гевілленд – після прочитання книги Олів'є скликала у своїй паризькій квартирі прес-конференцію. Леді Олівія встала на захист доброго імені актриси та своєї близької подруги, заявивши, що Вівіан була дисциплінованою, самовідданою і глибоко професійною під час зйомок. Олівія та Вів'єн дружили все життя і дуже цінували одна одну.
Найвдалішими фільмами в кар'єрі Вів'єн стали: «Віднесені вітром», «Міст Ватерлоо», «Леді Гамільтон», «Трамвай "Бажання"» – чотири справжніх шедеври світового кіно. Вів'єн двічі була номінована на Оскар і двічі перемагала: за роль Скарлетт О 'Хара (1939) і за роль Бланш Дюбуа (1951) у фільмі «Трамвай "Бажання"».
І все ж головним для Вів'єн був театр. Вона була першою леді британської сцени. Прима театру «Олд Вік» чудово грала Клеопатру, Джульєтту, Офелію, леді Макбет.
І на сцені, і на кіноекрані Вів'єн була правдивою і чарівною. Про неї говорили: «Жодна кіноактриса не така гарна на театральній сцені, і жодна театральна актриса не така гарна в кіно, як Вів'єн Лі».
У 1960 році Вів'єн і Лоренс розірвали шлюб. Вона продовжувала грати в театрі й дуже мало знімалася в кіно. Її вимогливість до себе та максималізм були відомі у театрально-кіношному середовищі. Вів'єн не вміла щадити себе.
Відносини з дочкою Сюзанною були непростими, але Сюзанна, коли сама стала матір'ю, налагодила спілкування з Вів'єн, і більше вони вже не розлучалися. Дочка подарувала Вів'єн Лі трьох онуків.
У 50-і роки актриса знялася ще в декількох другорядних ролях, але її репутація на знімальному майданчику вже була зіпсована неадекватною поведінкою і постійними психозами. У ці роки лише за гру в мюзиклі «Товариш» вона отримала невелику театральну премію. Поступово Вів'єн відходить від професійної діяльності в кіно і театрі та усамітнюється у своєму будинку.
Останні роки життя поруч із Вів'єн був канадський актор Джон Мерівейл. З Лоуренсом Олів'є вона не бачилася до кінця своїх днів. Вів'єн Лі померла після чергового нападу туберкульозу у своєму будинку. Їй було 53 роки.
Вів'єн прожила так мало, встигнувши зробити при цьому так багато. Пам'ять про неї дійшла до тих, кому не пощастило застати епоху кришталевої легенди сцени, королеви світового кінематографа.
P.S.: Автор твору «Трамвай "Бажання"» – легендарний драматург Теннессі Вільямс, сказав про Вів'єн у ролі Бланш: «У її грі було все те, чого я хотів, і більше, ніж те, про що я мріяв...».
Видання та статті про Вів'єн Лі у фондах нашої книгозбірні:
- Утилов Владимир Александрович. Вивиен Ли/ В.А. Утилов - М. : Искусство, 1992. - Библиогр. в примеч.: с. 342-349. - 348 с.
- Скляренко Валентина Марковна. Знаменитые актеры/ В.М. Скляренко; худож.-оформ. О.Н. Иванова - Харьков : Фолио, 2014. - На тит. арк. також назви розд.. - 378, [1] с.
- Vivien Leigh [Текст] : internal struggle // English 4U. Журнал для изучающих английский язык. - 2006. - N17. - С. 6-7.
- Шелест Валерия. Вивьен Ли: брошенная богами [Текст] / В. Шелест // Личности. - 2011. - N 2. - С. 6-29.
