Ленд-арт, або мистецтво землі (від англ. land art), – це революційний напрям сучасного мистецтва, що перетворює природний ландшафт на художній об’єкт. Замість традиційних полотен і фарб художники використовують землю, каміння, воду, рослини та інші природні матеріали, створюючи масштабні інсталяції, які взаємодіють з навколишнім середовищем. Цей напрям не просто декорує природу, а робить її активним учасником творчого процесу, підкреслюючи тимчасовість і екологічність мистецтва. У світі, де екологічні проблеми на першому плані, ленд-арт стає актуальним голосом, що закликає до гармонії з природою.
Серед характеристик ленд-арту можна виділити:
- Використовує природні матеріали, як-от каміння, ґрунт, пісок і дерево;
- Частенько створюється на відкритому повітрі та у великих масштабах;
- Включає навколишній ландшафт до твору мистецтва;
- Підкреслює стосунки між людьми та природою;
- Повсякчасність та зміни - загальні теми, оскільки витвір мистецтва може зазнати впливу природних елементів, як-от погода та ерозія;
- Мінімалізм і простота часто використовуються в дизайні;
- Специфічність місця є ключовою характеристикою, оскільки витвір мистецтва створюють спеціально для місця, в якому його розташовано;
- Може припускати фізичну участь або взаємодію з глядачем;
- Ленд-арт можна випробувати за допомогою різних відчуттів, таких як зір, дотик і звук.
Ленд-арт. Фото: Jose Art Gallery (joseartgallery.com)
Ленд-арт зародився в кінці 1960-х років у США як реакція на комерціалізацію мистецтва та урбанізацію суспільства. Художники, втомлені від галерей і музеїв, вийшли на відкритий простір, щоб створювати роботи, що інтегруються в ландшафт і піддаються впливу часу та погоди. Цей напрям пов’язаний з мінімалізмом і концептуалізмом, де акцент робиться не на об’єкті, а на ідеї та процесі створення.
Перші прояви ленд-арту асоціюються з виставкою «Earthworks» у Нью-Йорку в 1968 році, де були представлені роботи Роберта Смітсона, Майкла Хейзера та Вальтера Де Марії. Смітсон, теоретик напряму, стверджував, що ленд-арт – це спосіб протистояти ентропії, показуючи, як мистецтво розчиняється в природі. У Великобританії Річард Лонг створював тимчасові інсталяції, ходячи по ландшафту і залишаючи сліди, що стало символом ефемерності мистецтва.
Ленд-арт відомий своїми грандіозними проєктами, що вимагають величезних ресурсів і часто стають частиною ландшафту назавжди. Роберт Смітсон зі своїм «Спіральним джетті» (1970) в озері Велике Солоне в Юті створив 450-метрову спіраль з каміння і землі, що символізує циклічність життя і руйнування. Ця робота, періодично затоплювана водою, ілюструє ідею ентропії – поступового розпаду.
«Спіральний джетті» Роберта Смітсона з вершини Розел Пойнт, штат Юта. Фото: Jose Art Gallery (joseartgallery.com)
Майкл Хейзер з «Подвійним негативом» (1969) вирізав дві траншеї в пустелі Невада, довжиною 457 метрів кожна, перетворюючи пустелю на негативний простір. Вальтер Де Марія з «Полем блискавок» (1977) у Нью-Мексико встановив 400 сталевих стовпів, що приваблюють блискавки, поєднуючи мистецтво з природними силами.
«Подвійний негатив» (1969) пустеля Невада. Фото: Вікіпедія
У Європі Кріста і Жанна-Клод обгортали ландшафти тканиною, як у проєкті «Обгорнутий Рейхстаг» (1995), підкреслюючи тимчасовість і трансформацію простору. Ці приклади показують, як ленд-арт перетворює недоторкану природу на місце рефлексії.
Одним із перших, хто звернув увагу на ленд-арт в Україні, став Федір Тетянич, чиї експерименти наприкінці 1970-х років поклали початок цьому напряму. Проте справжній прорив стався в кінці 1980-х, коли українські художники, шукаючи альтернативи традиційному мистецтву, почали активно використовувати природні ландшафти. Завдяки зусиллям таких митців, як Олександр Бабак і Петро Бевза, з’явилися перші ленд-арт симпозіуми, що об’єднали творчі уми для роботи з простором, камінням і водою. Цей період став переломним, адже художники, звільняючись від обмежень соцреалізму, відкрили для себе нові горизонти, де природа стала не лише фоном, а й активним учасником творчого процесу.
Для Сергія Якуніна, легенди українського ленд-арту, початок роботи з цим напрямом став випадковим, але доленосним. У 1989 році, перебуваючи в Будинку творчості в Седневі, він зіткнувся з нестачею традиційних художніх матеріалів. Вихід із ситуації знайшовся несподівано: узявши лопату, він почав «малювати» на замерзлій річці Снов, створюючи величезні форми від берега до берега. Цей акт не лише приніс йому радість від відкриття, але й ознаменував перехід до нового етапу творчості, який пізніше визначили як ленд-арт чи site-specific art. Цей досвід показує, як обмеження можуть стати поштовхом до інновацій, роблячи мистецтво доступним і близьким до природи.
Сьогодні ленд-арт набуває глибокого значення як інструмент реабілітації, що підтверджується проєктом «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір». Сергій Якунін, проводячи майстер-класи для ветеранів АТО/ООС та колишніх полонених, підкреслює, що робота з природними матеріалами та «білими шумами» – вібраціями, які досліджував геолог Богдан Пилипишин – допомагає зцілювати душевні травми. Ці заняття, що тривають дев’ять місяців і завершуються створенням арт-буку, об’єднують мистецтво, психотерапію та природну гармонію, доводячи, що ленд-арт у 2025 році, особливо в умовах війни, стає не лише естетичним, а й життєво важливим явищем для суспільства.
Однією з найяскравіших родзинок першого ленд-арт фестивалю «Тімкреація», що відбувся в крейдяному кар’єрі на Сіверщині, стала вражаюча інсталяція «Вітрильник», створена з сухих гілок місцевими майстрами. Цей витвір не лише доповнює природний ландшафт кар’єру своєю ефемерною красою, але й несе глибоке сакральне значення: за легендою, відвідувачі можуть загадати бажання біля корабля, і воно неодмінно збудеться, додаючи фестивалю містичного шарму. Розташований серед крейдяних схилів, «Вітрильник» став символом єднання мистецтва з природою, приваблюючи як місцевих жителів, так і туристів, які шукають унікальні емоції в сучасному еко-мистецтві.
Інсталяція «Вітрильник». Фото: SHOSTKA.INFO
У сучасному світі ленд-арт є відповіддю на екологічну кризу, підкреслюючи взаємозв’язок людини і природи. Художники, такі як Енді Голдсворті, створюють ефемерні роботи з листя і каміння, що зникають з часом, наголошуючи на крихкості екосистем. У цифрову епоху ленд-арт еволюціонує: проєкти з VR дозволяють віртуально відвідати віддалені інсталяції, як «The Witness» (2016), де ландшафт стає головоломкою.
Актуальність ленд-арту посилюється кліматичними змінами: інсталяції, як «Broken Circle/Spiral Hill» Смітсона, відновлюються для боротьби з ерозією. В Україні ленд-арт стає інструментом культурного опору, допомагаючи відновлювати пошкоджені ландшафти і надихаючи на екологічну свідомість.
Цікаві факти про ленд-арт:
- Масштабність: «Спіральна пристань» Смітсона важить понад 6 тисяч тонн і видно з космосу.
- Ефемерність: Роботи Річарда Лонга, як «A Line Made by Walking» (1967), існують лише як сліди на траві.
- Екологічний вплив: Багато проєктів, як «Double Negative» Хейзера, змінюють ландшафт назавжди, викликаючи дебати про етику.
- Цифровий ленд-арт: У 2025 році ШІ генерує віртуальні ландшафти, натхненні ленд-артом, для екологічних симуляцій.
