«Ми були рекрутами» (2024) – це документальний фільм, який балансує на межі класичної документалістики та художнього кіно, використовуючи елементи мок’юментарі-стилістики для побудови розповіді. Стрічка стала новою роботою відомого українського режисера, сценариста та продюсера Любомира Левицького, за плечима якого такі фільми, як «Штольня», «Тіні незабутих предків», «#Selfieparty» та «Скажене весілля-3».
Події та люди у фільмі абсолютно реальні, стрічка не є «сухою» хронікою. Висока якість зйомки, використання графіки та динамічний монтаж роблять його схожим на військовий бойовик або сучасне промо-відео, що відрізняє його від традиційної воєнної документалістики. Мета – не просто зафіксувати факти, а залучити аудиторію (особливо молодь) через емоції та сучасну «картинку».
Фільм фокусується не лише на бойових діях, а й на людських цінностях. Бійці постають не як «сталеві машини», а як інтелектуальні, іронічні та глибокі особистості з власними страхами та мріями.
Сюжет. У центрі сюжету – 19-річний хлопець із позивним «Журналіст». За легендою фільму, він мріє стати військовим кореспондентом, але замість того, щоб просто знімати збоку, він вирішує пройти шлях рекрута.
Його персонаж – це «очі» цивільного глядача. Разом із ним ми потрапляємо в розташування бригади, щоб зрозуміти, хто ці люди, які щодня виконують надскладні завдання. Основу сюжету складають вісім глибоких інтерв’ю, які «Журналіст» бере у реальних військовослужбовців 3-ї ОШБр, на позивні ( «Схід», «Док», «Хата», «Істок», «Дацик», «Хельга», «Тоха» та «Хмурий»).
Фільм не є просто набором розмов. Сюжет розгортається паралельно у двох площинах:
- Діалоги в дорозі: «Журналіст» їде в авто з бійцями, де вони у неформальній обстановці діляться особистим: чому пішли на війну, як змінилися їхні цінності, про що вони мріють після перемоги.
- Бойова хроніка: розповіді бійців візуалізуються через унікальні кадри з GoPro-камер, знятих безпосередньо під час штурмів у найгарячіших точках (зокрема під Бахмутом та Авдіївкою).
Подорож новобранця стає своєрідною дорогою дорослішання, під час якої він не лише знайомиться з бійцями бригади, а й поступово усвідомлює, що означає бути частиною війська і відповідати за майбутнє своєї країни. Через розмови, спогади та фрагменти реальних фронтових відео, фільм показує війну без пафосу, а як щоденну реальність людей, які залишаються щирими, відвертими й сильними духом. У фіналі стрічки образ новобранця набуває символічного значення: він уособлює ціле покоління молодих українців, які відмовляються від звичного мирного життя, щоб стати на захист своєї держави.
Кадри з фільму «Ми були рекрутами». Фото: Кіноріум (скріншот тризера)
Головну роль у фільмі виконав не професійний актор, а реальний новобранець Третьої окремої штурмової бригади Борис Савенко. Саме завдяки цьому образ 19-річного героя з позивним «Журналіст» виглядає максимально щирим і переконливим. Його гра побудована на природності та відвертості: у кадрі немає штучних емоцій чи театральності, натомість є справжні реакції, жива мова і щирі розмови з бійцями бригади.
Виконавець головної ролі «Журналіста» Борис Савенко. Фото: Кіноріум
Стрічка була створена за підтримки компанії Glowberry та за сприяння командування Третьої штурмової. У лютому 2023 року команда бригади готувалася до запуску своєї першої масштабної рекрутингової кампанії «Вривайся» і шукала спосіб додатково мотивувати майбутніх бійців документальною стрічкою. У результаті з’явилася не просто документальна стрічка, а фільм у новому для українського кіно форматі мок’юментарі, який вийшов у кінотеатрах по всій Україні. Вона є частиною масштабної інформаційної кампанії з рекрутингу, показуючи армію як сучасну професійну структуру.
Кадри зі зйомок фільму «Ми були рекрутами». Фото: Nykyforov Artem
Музичний супровід у фільмі «Ми були рекрутами» відіграє критично важливу роль, адже він допомагає трансформувати документальну стрічку у формат «документального екшну». Музика тут – це не просто фон, а інструмент, що задає ритм бою та емоційну глибину розмов.
Ключовою композицією фільму стала пісня Джамали «Мій брате». Співачка присвятила її своєму близькому другу, який загинув на війні. У фільмі ця пісня звучить у моменти особливого емоційного напруження, підкреслюючи тему втрати, пам’яті та нерозривного зв’язку між побратимами. Вона додає стрічці ліричності, якої зазвичай бракує суворим воєнним хронікам. Значну частину динамічного драйву стрічці додає трек «До переторжки» (більш відомий за фразою «В юніта є наказ») від гурту «ДК Енерго». Це суміш електронної музики та альтернативного року. Ритмічний біт ідеально синхронізується з кадрами з GoPro-камер під час штурмових дій. Саме ця музика відповідає за «екшн-складову», створюючи відчуття драйву та впевненості, яке транслює 3-тя ОШБр.
Над оригінальним саундтреком працювали композитори, які спеціалізуються на кіномузиці, щоб поєднати живі звуки війни (вибухи, переговори по рації) з музичним полотном. Музика часто переплітається з інтершумом (реальними звуками бою). Це створює імерсивний ефект – глядач ніби «чує» війну через музичну призму. Звучить стриманий, подекуди меланхолійний або напружений ембієнт, який не відволікає від розповідей бійців, але підсилює щирість їхніх слів. Музика стає агресивнішою, швидшою, що допомагає передати високий темп роботи штурмовиків. Саундтрек допомагає зробити воєнну історію частиною сучасної культури, яка резонує з молодим поколінням.
Станом на початок 2026 року фільм «Ми були рекрутами» має статус однієї з найуспішніших українських документальних стрічок, що підтверджується як професійними відзнаками, так і глядацьким успіхом.
Режисер Любомир Левицький отримав нагороду на Colofilm Fest International Film Festival (2025) в номінації «Найкращий режисер». Журі відзначило унікальний підхід до поєднання документального та ігрового кіно («документальний екшн»).
Фільм увійшов до короткого списку (лонг-листа) претендентів від України на премію «Оскар» 2024 році у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Хоча врешті було обрано іншу стрічку, саме потрапляння у цей список для документального проєкту такого формату є високим показником якості. Також, кінострічка була відібрана для показу на платформі Netflix, що є своєрідним «знаком якості» для сучасного кінематографа, дозволивши мільйонам глядачів по всьому світу побачити історію 3-ї ОШБр.
«Ми були рекрутами»: в Києві пройшов закритий показ мотиваційного фільму Любомира Левицького. Фото: Сайт Нового каналу.
Покази фільму «Ми були рекрутами» в кінотеатрах України стартували з травня 2024 року. Допрем'єрний показ відбувся у Києві в квітні 2024 року. Тоді ж відбувся благодійний аукціон, під час якого зібрали 1 000 000 гривень на роботизовані системи, які використовують під час спецзавдань бійці 3-ї ОШБр. Стрічка зібрала понад 5,1 млн гривень в українському прокаті, що є надзвичайно високим результатом для документального кіно (його переглянули понад 32 тисячі глядачів у кінотеатрах). Фільм став частиною найуспішнішої рекрутингової кампанії в історії ЗСУ, отримавши схвальні відгуки не лише від критиків, а й безпосередньо від військової спільноти за чесність та сучасний візуальний стиль.
Стрічку часто називають «маніфестом нової української армії», адже вона змінила підхід до того, як можна знімати патріотичне та військове кіно, роблячи його привабливим для масового глядача без втрати глибини.
Це історія не про «жертв» чи «страждання», а про мотивацію, професійність та нову українську військову еліту. Фільм фокусується на тому, що армія – це передусім люди з високим рівнем інтелекту та почуттям гумору, а не просто «статистика» у звітах.
