«Микола Філаретович Колесса — живе обличчя історії»: до 120-річчя від дня народження композитора
«Він — людина, перед очима якої проминуло ціле століття,
митець, який спілкувався з особистостями, що вже давно стали
історичними.
Його ім’я — на сторінках енциклопедій і підручників,
його твори — в репертуарі музикантів багатьох поколінь.
Микола Філаретович Колесса — живе обличчя історії».
(Лідія Мельник - журналістка, кандидат мистецтвознавства,
професор кафедри композиції Львівської національної
музичної академії ім. М. Лисенка)
Микола Філаретович Колесса - композитор, диригент, педагог і учений народився 6 грудня 1903 року в м. Самборі на Львівщині у сім’ї вчителя гімназії, а згодом видатного українського етнографа, фольклориста, композитора, музикознавця Філарета Михайловича і Марії Іполитівни Колессів. За проханням Миколи Лисенка, доброго друга сім’ї, новонародженого було названо на його честь – Миколою. Ніхто тоді не здогадувався, що разом з ім’ям видатного українського композитора хлопчик багато в чому успадкує і його долю. Коли Миколі виповнилось 4 роки, батько, отримавши роботу у Львівській гімназії, разом зі сім’єю переїжджає на постійне місце проживання до Львова. З юних років Микола належав до Пласту та брав активну участь у його діяльності. За це пізніше він був удостоєний однієї з найпочесніших своїх нагород — Ордена Вічного Вогню в золоті. У колі сім’ї Колессів завжди активно обговорювалось політичне та літературне життя тогочасної України. До родини у гості часто навідувались український історик Михайло Грушевський, музикознавець-фольклорист Климентій Квітка, фольклорист -мистецтвознавець Володимир Гнатюк, поети і письменники: Іван Франко, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Василь Бобинський, Леся Українка; оперний співак Модест Менцинський. А сам Микола товаришував зі Святославом Гординським, який став згодом видатним художником і поетом, Володимиром Ласовським - художником і мистецтвознавцем, з письменниками Іваном і Тарасом Крушельницькими.
Коли батьки дізналися, що Микола хоче бути музикантом, – жахнулися. Адже вони пророкували йому медичну кар’єру. У 1914 році родина Колессів переїжджає до Відня. Там юнак спочатку став студентом медичного факультету Краківського університету (1922 - 1923), а пізніше, всупереч бажанням батьків, вступив до Празької консерваторії, де з 1925 року навчався композиції у відомого чеського композитора і теоретика О. Шина, а диригуванню – у чеського композитора О. Острчила. Саме у цей період Відень досяг піку свого мистецького розквіту та славився бурхливим музичним життям. Навчання у Празі давало змогу молодому композитору знайомитися з творчістю передових композиторів і музикантів та відвідувати їх концертні виступи. Все це надихнуло Колессу на створення свого першого зрілого твору - "Української сюїти" та сюїти для оркестру « В горах». Остання поєднує риси імпресіоністичного звукопису та національні фольклорні традиції. Взагалі твори композитора характеризувалися незвичним поєднанням сучасної західноєвропейської стилістики з глибинним розумінням фольклору, який був близький йому з дитинства.
