Постер фільму «Мишоловка». Фото: Кіноріум
«Мишоловка» (2024) – це український повнометражний фільм, який поєднує елементи психологічної драми та воєнного трилеру. Режисером і автором ідеї стрічки є Сергій Касторних.
Сергій Касторних відомий як сценарист фільмів «Selfieparty», «Мирний 21», «Зірки за обміном», «Як там Катя?». У його режисерському доробку є документальні роботи «Війна в моїй голові» та «Народжена війною». Можна сказати, що «Мишоловка» – його режисерський повнометражний ігровий дебют. За словами режисера, концепція фільму народилася раптово, він прокинувся з чітким баченням усієї історії, включно з ключовими сюжетними поворотами. Сценарій був написаний у рекордно стислі терміни – за один-два тижні.
Трансформація камерного задуму в повноцінний кінопроєкт відбулася після того, як до роботи долучився продюсер Тарас Босак. Саме завдяки цій співпраці «Мишоловка» отримала професійний продакшн і шлях до широкого глядача.
«Знімання відбувалося в Києві, в павільйоні Національної кінематеки України. Нам довелося сильно постаратись, адже мали зняти фільм за мою дуже коротку відпустку. При цьому безліч народу, залученого до проєкту, треба було також спіймати у проміжках між іншими проєктами. Це була не проста задача» – згадує режисер.
Режисер Сергій Касторних. Фото: Facebook/Сергій Касторних
Сюжет стрічки розгортається влітку 2023 року під Кремінною. Головний герой – український військовий Антон – опиняється в пастці після прямого влучання ворожого снаряда. Заблокований у заваленому бліндажі, поранений та контужений, він залишається наодинці з темрявою та кількома квадратними метрами підземного простору.
Фільм детально відтворює побут виживання в екстремальних умовах. Глядач стає свідком того, як Антон: самотужки накладає шину на зламану руку, веде суворий облік днів та залишків раціону, намагається зберегти людську гідність, доглядаючи за собою навіть у таких умовах та знаходить несподіваного союзника – пацюка на ім’я Ремі, який стає його єдиним живим співрозмовником.
«Мишоловка» – це не просто воєнний бойовик, а глибока психологічна драма. Сюжет фокусується на внутрішній трансформації героя: його боротьбі зі страхом, спогадах про сім’ю та болю від втрати загиблого брата. Війна показана не через масштабні баталії, а через особисту трагедію та незламність однієї людини. Максимально напружена атмосфера та деталізація фізичного болю й обмеженого простору. Назва «Мишоловка» відображає не лише фізичну пастку, а й стан, у якому опиняється психіка людини на межі життя і смерті.
«Мій фільм не про війну. Він про цінності та надію. Це те, чого всім нам нині так не вистачає. І коли здається, що ти втратив усе, а іноді це не метафора – багато хто втрачає буквально все, маєш знайти ту соломинку, яка тебе втримає в цьому житті. У кожного ця соломинка своя. Я показав лише один із варіантів, яким може бути шлях до виживання. І моя історія не про те, виживе герой чи ні. Вона про те, заради чого варто жити» – зазначив режисер С. Касторних.
Кадри фільму « Мишоловка». Фото: скріншот Кіноріум
Центральною постаттю фільму став Юрій Кулініч. Відомий своїм хистом до глибоких драматичних образів, актор перетворив роль Антона на справжній перформанс людської витривалості. Підготовка Кулініча до ролі була виснажливою як фізично, так і ментально. Йому вдалося гранично точно відтворити стан контуженого солдата, затиснутого тоннами землі.
Актор Юрій Кулініч. Фото: @пресслужба
Юрій утілив образ на межі людських можливостей. Глядач бачить героя з перебитою рукою, в умовах гострого браку води та кисню, але при цьому – зі сталевою самодисципліною. В обмеженому просторі бліндажа актор працює майже без слів. Кожен рух, кожен погляд та ледь помітна міміка передають цілу палітру почуттів – від первісного страху до крихкої надії.
«Це фільм про силу духу і непереборне прагнення до життя. Мій герой тримається за любов до сім’ї – саме вона стає тією ниткою, що не дає йому здатися в жахливих умовах війни», – зазначає Юрій Кулініч.
Попри камерність стрічки, важливу роль відіграють епізодичні персонажі, які з’являються у спогадах або фрагментарних сценах, підкреслюючи самотність Антона:
• Андрій Ісаєнко створює необхідний сюжетний контекст у коротких, але влучних сценах.
• Анна Бірзул з’являється в ірреальному просторі пам’яті героя, нагадуючи про мирне життя, за яке він бореться.
Всі інші дійові особи виконують радше «декоративну» функцію, що лише посилює відчуття повної ізоляції головного героя від зовнішнього світу.
Актори фільму. Фото: скріншот Кіноріум
Аудіовізуальне рішення фільму відіграє критичну роль у створенні ефекту присутності. Звук у «Мишоловці» – це не просто фон, а повноцінний дійовий персонаж, який тисне на глядача, змушуючи відчути кожну секунду перебування в заваленому бліндажі.
Оригінальну музику до стрічки створив композитор Hossein Mirzagholi. Його підхід базується на принципах мінімалізму. Замість класичних мелодій композитор використовує тривожні ембієнт-пласти та низькочастотні вібрації. Це створює фізичне відчуття ваги землі над головою героя. Музика адаптується до стану Антона – від хаотичного гулу під час контузії до майже повної тиші, що дзвенить у моменти відчаю.
Важливим інструментом режисера стає гіперреалістичний звуковий дизайн. Глядач чує кожен шурхіт: осипання ґрунту, важке дихання героя, дряпання пацюка чи віддалені відлуння вибухів зовні. Ці звуки підкреслюють контраст між замкненою «мишоловкою» та величезним небезпечним світом навколо.
Саундтрек доповнюють потужні роботи сучасних українських артистів, які додають фільму глибшого контексту:
- «Мишоловка» (Сергій Жадан та Євген Турчинов): енергетика Жадана та Турчинова додає стрічці драйву незламності та гострої соціальної актуальності. Їхня участь підкреслює зв’язок кіно з сучасним воєнним культурним пластом.
- «Спогади» (співачка Povin'):ця композиція відповідає за ліричну лінію фільму. Вона звучить у моменти рефлексії Антона, стаючи містком між його жахливою реальністю та теплими спогадами про дім і родину
Стрічка «Мишоловка» подолала значний шлях, перш ніж потрапити на великі екрани, здобувши визнання як на міжнародній арені, так і серед українського глядача.
Світова прем’єра фільму відбулася у листопаді 2024 року на престижному «Tallinn Black Nights Film Festival» (PÖFF) в Естонії. Участь в основній конкурсній програмі фестивалю класу «А» – це знак найвищої якості та важлива перемога для українського жанрового кіно. Окрім Естонії, фільм активно подорожував Європою. Знаковим став показ у Римі, організований за підтримки української громади (зокрема у просторі базиліки Святої Софії). Це об'єднало діаспору та італійську аудиторію навколо теми сучасної боротьби України.
Українська громада Риму на прем’єрі фільму «Мишоловка». Фото: Basilica minore di Santa Sofia / Фейсбук
В українських кінотеатрах стрічка транслювалася з 3 квітня 2025 року. Завдяки широкому прокату тисячі глядачів змогли на власні очі побачити історію, яка тримає в напрузі від першої до останньої хвилини. Фільм демонструвався з якісним українським дубляжем, що дозволило повністю зануритися в атмосферу та нюанси акторської гри.
«Мишоловка» – це емоційно виснажлива, але неймовірно життєствердна історія. Завдяки майстерному втіленню образу Антона актором Юрієм Кулінічем, глядач не просто спостерігає за подіями, а проживає кожен подих і кожну секунду відчаю разом із героєм.
Ця стрічка не спекулює на темі війни, а показує її через призму людського духу. Вона нагадує, що навіть у найтемнішому бліндажі, коли простір стискається до кількох метрів, а надія здається марною, світло всередині людини здатне перемогти будь-яку темряву.
