Мистецькі обрії творчості Анатолія Авдієвського. До 90-річчя від дня народження українського хорового диригента і композитора. Відділ мистецтв. ХОУНБ ім. Олеся Гончара

... всі фібри нашої сутності перебували

під магічними чарами маестро Анатолія Авдієвського,

який робить артистичною найскромнішу мелодію

“Ле Депеш” Франція

Видатний хоровий диригент і композитор Анатолій Тимофійович Авдієвський народився 16 серпня 1933 р. у селі Федварі (тепер – с. Підлісне) Олександрівського району Кіровоградської області. Під час голодомору село майже цілковито вимерло. Батьки зуміли виїхати на Одещину і працювали у радгоспі. З 1949 року хлопець підзаробляв, працюючи концертмейстером у містечку Дальнику біля Одеси, адже родина була великою – п’ятеро дітей, а Толя – найстарший. Згодом юнак вступив до Одеського державного музичного училища і паралельно працював учителем співів та музики в загальноосвітній школі №58 та керівником хорових колективів у м. Одесі. У 1958 році Авдієвський закінчив Одеську державну консерваторію. У цьому ж році заснував та очолив Поліський ансамбль пісні й танцю «Льонок». Цей хор під його орудою багато гастролював поза межами України. Усюди – захват слухачів і рецензентів! Під час творчого звіту ансамблю в Києві Анатолій Авдієвський познайомився з іменитим мистецтвознавцем Михайлом Головащенком, котрий як суворий і вимогливий критик написав пам’ятну рецензію «Три хори – три почерки», пророчо віддавши перевагу саме молодому «Льонку» перед уже відомими й авторитетними колективами – капелою бандуристів і «Думкою». Проте першому "Льонкові" судилося досить недовге життя. На початку 60-х міністр культури СРСР Фурцева сердито гримнула і недвозначно дала зрозуміти, що, мовляв, Україна занадто "розспівалась і розтанцювалась" за державні кошти. Результатом примітивно мотивованого наступу на культуру стало те, що поскорочували, розформували, а фактично порозганяли близько двадцяти професійних колективів, серед них і "Льонок". Згодом ансамбль був заново організований в 1970 році талановитим випускником Одеської консерваторії Іваном Сльотою і мав назву Поліський державний ансамбль пісні і танцю "Льонок", до складу якого увійшли хорова, танцювальна та оркестрова групи. Основу репертуару ансамблю складали вокально-хореографічні композиції та пісні Полісся, музику до багатьох з яких писав сам Іван Сльота. Візитівкою колективу стала пісня «А льон цвіте».

З 1963 по 1966 роки Авдієвський обіймає посаду художнього керівника та головного диригента Черкаського українського народного хору. Він запрошує до себе в помічники Анатолія Пашкевича, який, «будучи композитором по душі, по суті», створив такі шедеври, як: «Мамина вишня», «Степом, степом» та інші, що стали окрасою репертуару. Поступово Черкаський народний хор, передусім завдяки непересічному таланту Анатолія Авдієвського, й сам став окрасою національного музично-пісенного виконавства.

У тому ж 1966 році Анатолій Тимофійович стає генеральним директором і художнім керівником Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки та одночасно викладає у київських вищих навчальних закладах: консерваторії (1971-1976 рр.), інституті культури (1977-1980 рр.), Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова (з 1980 р).

Саме у співпраці з народним хором імені Г. Верьовки Анатолій Тимофійович відкрив нову епоху хорового співу, а також продовжив і блискуче удосконалив традиції славних попередників. У новому колективі розквітла головна пристрасть А. Авдієвського – народна пісня. Пропагандист національної класичної хорової спадщини А. Авдієвський уміло експериментує. Митець органічно поєднує народну й академічну манери співу («За байраком байрак» Б. Лятошинського, «Хустина» Л. Ревуцького, «Щедрик» М. Леонтовича). Збагачує репертуар хору зразками автентичного фольклору, піснями і хоровими мініатюрами а капела українських композиторів-класиків і композиторів XX ст., великими формами з симфонічним оркестром («Хустина» Л. Ревуцького), творами, написаними сучасною технікою (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича, хоровий концерт «Гόри мої, гόри» В. Зубицького), чим значно підняв професійний рівень хору і розширив звукову палітру від народної до академічної манери співу.

У творчому доробку хормейстера-композитора майже 100 авторських творів оригінальних обробок народних пісень, серед яких: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Місяць яснесенький», «Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій», «Не громи в степах гудуть», «Цвіте терен» «Гандзя» та ін.

Авдієвського називали реформатором в українському хоровому мистецтві. Адже митець відомий усьому світові як блискучий музикант, хормейстер протягом десятиліть формував імідж українського хорового мистецтва на світових обріях, був і надзвичайно талановитим композитором, тонким ліриком і водночас філософом, музика якого проникає в людську душу. Композитор вважав: “...саме в народній пісні захована душа людська… Дуже багато ліричних пісень, пов’язаних з любов’ю до рідної Батьківщини, святої землі, батьків, коханої. Я хотів би, - продовжує маестро, - щоб ця любов ніколи не зраджувала наш народ, і щоб у житті знайшлася можливість порадіти від спілкування з цими прекрасними творами, які поціновані в усьому світі”. Анатолій Тимофійович переконаний, що душу можна освітити, збагатити, позбавити якогось негаразду тільки завдяки вірі в Господа Бога та вірі в силу мистецтва. Під орудою майстра колектив Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки провів понад 3000 концертів у 50-ти країнах світу. Також Авдієвський був співорганізатором чисельних всеукраїнських хорових свят на співочих полях Києва, Львова, Полтави, Тернополя, Хмельницька, Канева.

7 березня 2016 Анатолій Авдієвський відсвяткував 50-річний ювілей на посаді головного диригента та художнього керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Г. Г. Верьовки. Помер маестро 24 березня 2016 р. від серцевої недостатності. Поховали А. Т. Авдієвського в Києві на Байковому кладовищі. Професор Національної музичної академії Дмитро Радик згадував про Анатолія Тимофійовича: "У своїй композиторській і диригентсько-хоровій творчості Анатолій Авдієвський мелодією гострив розум, а гармонією плекав душу. Велич пізнається на відстані. Та вже зараз ми розуміємо, що втратили неперевершеного митця, особистість широкого масштабу, стратегічно мислячу людину в царині національної музичної культури і не тільки".

А ще Авдієвський любив малювати портрети й пейзажі та фотографувати. У нього була велика колекція фотоапаратів (майже 400) – від далекомірного «Leica» до найсучасніших.

Анатолій Тимофійович Авдієвський - академік АМУ, академік АПНУ, хоровий диригент, композитор-аматор, педагог, президент Національного музичного комітету України, професор, завідувач кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, голова Всеукраїнської національної музичної спілки, генеральний директор – художній керівник і головний диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, президент Українського національного музичного комітету Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО, засновник телевізійного фестивалю народної творчості «Сонячні кларнети». Батьківщина високо оцінила творчі надбання митця:

1. Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 серпня 2003) — за самовіддане служіння Україні на ниві відродження національної культури, збереження і розвитку народної пісенної спадщини, багатогранну творчу діяльність

2. Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм

3. Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (15 серпня 2008) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження

4. 1967 — заслужений діяч мистецтв України.

5. 1975 — народний артист УРСР.

6. 1983 — народний артист СРСР.

7. 1968 — Шевченківська премія спільно з Григорієм Верьовкою за створення високохудожніх концертних програм заслуженого українського народного хору імені Григорія Верьовки.

А. Т. Авдієвський зробив неоціненний внесок у розвиток національної культури України. Він ініціював створення нових програм з музики для загальноосвітніх шкіл України, освітньо-професійних програм вищої школи за професійним спрямуванням „Музичне мистецтво”. Його наукові праці, навчально-методичні посібники, репертуарно-методичні збірники, методичні рекомендації, програми, статті ефективно використовуються в навчальному процесі вузів, училищ, загальноосвітніх шкіл тощо.

Ось деякі з них:

Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І. М., Жовчак З.З. Проект програм з музики середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики 1-4 класи.- К.: Освіта, 1991.-76 с.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М. Проект програм з музики для середньої загальноосвітньої школи та позакласної роботи 5-8 класи.- К., 1993.- 78 с.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М. Програма педагогічного училища: Музика та співи з методикою викладання. Музичний інструмент. - К.: ІСДО, 1994. - 55 с.
Авдієвський А. Мистецтво - це менталітет нації / Авдієвський А. // Освіта. - 2005. - 6-13 квітня. - С. 8.
Авдієвський, Анатолій. Народна пісня зберігається на генетичному рівні: Національний хор імені Григорія Верьовки - бренд України і колектив, на який рівняються митці / Анатолій Авдієвський // День. - 2011. - 23 вересня. - С.22.
Авдієвський А. Мистецтво - це менталітет нації / Авдієвський А. // Освіта. - 2005. - 6-13 квітня. - С.8
Авдієвський А.Т. На хвилях відродження // Музика . - 1992. - № 2. - С 24-25.
Авдієвський А. Обереги духовності: не дискредитувати, а примножувати культурні надбання країни // Голос Україн. - 1994. - 20 травня. - № 93. - С.12.

Література:

Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. О.,1979;
Співає український народний хор імені Г. Верьовки/ авт.-упоряд. А. Т. Авдієвський, упоряд. М. І. Пилипчак, худож. оформ. І. В. Кривошей - К. : Муз. Україна, 2005. - 280 с.
Фільц Б. Хорові обробки українських народних пісень. К., 1965;
Головащенко М. Його стихія – хор і пісня // Культура і життя. - 1993, - 14 серп.;
Гордійчук М. Школа народного хорового співу // Україна музична. -1995;
Зінченко Наталія. Анатолій Авдієвський: "Нашу країну зберегла музика" [Текст] / Н. Зінченко // Музика. - 2011. - N 1/2. - С. 4-9
Качкан В. «Помахом руки – як доторком крила» // Жовтень. - 1986. - № 8;
Корнійчук В. Анатолій Авдієвський: «Америка аплодувала нам – стоячи» // Музика. - 2016. - № 1.
Климчук О. Садівник пісенного саду // Соц. культура. -1971. - № 2;

Інтернет посилання:

Мистецькі обрії творчості Анатолія Авдієвського. До 90-річчя від дня народження українського хорового диригента і композитора

Календар подій