Володимир Чуприна народився на Херсонщині, тут же робив свою кар’єру художника, мистецтвознавця та викладача. Він навчався у Києві, а потім повернувся до Херсона. Був одним з ініціаторів відкриття Херсонського обласного художнього музею і присвоєння йому імені народного художника СРСР Олексія Олексійовича Шовкуненка. Працював у Товаристві охорони пам’яток, багато років очолював Херсонське обласне управління культури, надаючи всіляку підтримку музеям, театрам, бібліотекам, окремим культурним діячам і творчій молоді. Якось в інтерв’ю Володимир Григорович говорив, що його запрошували працювати у Міністерство культури до Києва, та він відмовився. «Я попрацював там два дні – і так скучив за Херсонщиною... Я без Херсонщини не можу».
Багато своїх картин художник створив саме на півдні України, у Херсонській області у с. Станіслав, біля Дніпра, на Тендрівській косі. У творах відчувається повага до української природи, спокій, внутрішня врівноваженість.
На його картинах ми бачимо монолітні пейзажі Станіслава, віковічні ліси, велетенські стіни середньовічної архітектури, пірамідальні тополі, що несуть в собі міць рідної землі, її цілющу силу. Його роботам притаманні кристалічна ясність форм і конструктивність малюнка. Кожна прозора пляма акварелі має свою фактуру, свій примхливий візерунок, який передає матеріальність предметів. Своєрідні творчі прийоми монотипії роблять його роботи особливо впізнаваними. Він писав і пише технікою акварелі, і в основному зображає природу та архітектуру Херсонщини.
Володимир Чуприна. «Плин часу».1997. Фото: Херсонський обласний художній музей ім. О. О. Шовкуненка
Загалом, творчість херсонського художника Володимира Чуприни можна умовно поділити на три етапи, які відображають не лише розвиток його техніки, а й глибину переживань, пов’язаних із рідним краєм, змінами в суспільстві та особистим творчим пошуком.
1. Ранній етап (1980–1990-ті): становлення і пошук форми. Цей період позначений класичною академічною школою живопису, активним вивченням натури, оволодінням технікою. Володимир Чуприна багато працює з реалістичним пейзажем, звертається до архітектурних мотивів Херсона, природи Таврії, старих будівель і вулиць. Характерні риси: чітка побудова композиції, виважене колористичне рішення, тяга до документального зображення середовища. Наприклад: картина «Там де стояли козацькі човни».
Володимир Чуприна. «Там де стояли козацькі човни». 1990 Фото: Facebook. Музей українського живопису
2. Зрілий етап (2000–2010-ті): пленерність, імпресіоністичність, глибока емоційність. Художник дедалі частіше працює на пленері, звертаючись до настроєвих пейзажів, де важливішою стає атмосфера, ніж деталь. У живописі з’являється легкість мазка, глибоке відчуття повітря і світла, гнучкість форми. Це період великої творчої активності та визнання. Характерні риси: м’яке світло, теплі пастельні відтінки, розмиті форми, що передають настрій, а не точну форму, часте зображення річок, лиманів, поля. Наприклад: картина «Станіславські кручі».
Володимир Чуприна. «Станіславські кручі». Фото: Facebook. Чуприна Володимир Григорович
3. Сучасний етап (з 2014 року – дотепер): філософський пейзаж і відлуння війни. Після початку війни в Україні, у творчості Чуприни з’являється глибший символізм, емоційне навантаження, тиша та спокій, що межують із тривогою. Він продовжує малювати природу, але в ній відчувається туга, пам’ять, світло надії. Характерні риси: емоційна глибина, символіка природи – як образ Батьківщини, напружене світло, контраст між спокоєм і тривогою. Наприклад: картина «Соняшники і небо»
Володимир Чуприна. «Сонях Херсонщини». Фото: Facebook. Чуприна Володимир Григорович.
Володимир Чуприна не просто малює пейзажі – він передає стан душі людини, закоханої у свій край. Його стиль можна охарактеризувати як лірико-реалістичний імпресіонізм з елементами пленерного живопису. Особливості стилю художника: світлі, теплі кольори; м’які переходи тонів; повітряність і легкість мазка, особливо у зображенні неба, води, степових просторів; реалістичність без фотографічності – він не копіює природу, а передає її емоційний образ. Часто використовує енергетику пленерного живопису – малювання просто неба, безпосередньо з натури. У композиціях – гармонія і спокій, без драматичних контрастів, з любов’ю до рідного пейзажу.
Твори художника завжди сповнені гармонії, світла і щирості – як відображення внутрішнього світу митця. Він надає перевагу природним мотивам, передаючи настрій природи, гру світла, атмосферу пори року та стан душі, яку викликає те чи інше місце. Володимир Григорович часто зображає і натюрморти, особливо з квітами. Соняхи – це найулюбленіша його тема в натюрмортах.
Художник не один раз за всю свою діяльність повертається до історичних сюжетів. Він пише козака Мамая – козака-бандуриста, який передає відчуття свободи та пориву творчості. Це символ повноти буття. Та якщо на багатьох картинах козак Мамай зображується поруч з конем і дубом, то Чуприна зображує його на могилі біля козацького хреста, а за ним – зелене поле і вода. Це притаманний пейзаж південній Україні, адже там багато старих, навіть стародавніх козацьких цвинтарів. Вони є в Миколаєві, Одесі, в Херсоні. Зелене поле передає степ. Так майстер вписує козака Мамая в природу півдня України, і показує, що це гармонійне поєднання, а козак Мамай належить степу так, як і південь Україні.
Володимир Чуприна. «Козак Мамай». Фото: Facebook. Чуприна Володимир Григорович
Село Станіслав на Херсонщині, де на березі Дніпровсько-Бузького лиману знаходиться майстерня Чуприни, було в окупації до листопада 2022 року. 57 картин Володимира Чуприни росіяни викрали з Херсонського художнього музею і вивезли у Крим. Точна доля їхня невідома. Лише у 2023 році вдалось ідентифікувати «Дачки» і «Затонулий античний дворик» на фото, зробленому у Центральному музеї Тавриди в тимчасово окупованому Криму.
Володимир Чуприна. «Затонулий античний дворик». 1988. Папір, акварель, монотипія. Фото: Svidomi
Творчість Володимира Григоровича Чуприни – це поетичний літопис півдня України, що відображає не лише зовнішню красу, а й внутрішній стан людини, яка глибоко любить свою землю. Його картини – візерунки світла і барв, що розповідають про красу рідного краю. Полотна майстра зберігають тепло степових вітрів, шум Дніпра і ніжні барви південного сонця, залишаючись джерелом натхнення для багатьох поколінь.
