Наталія Ужвій. Поетеса української сцени

Наталія Михайлівна Ужвій – видатна українська актриса, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка у галузі театрального мистецтва. Народилася вона 27 серпня (8 вересня) 1898 року в місті Любомль на Волині у багатодітній сім’ї.

1916-го року доля привела її в аматорський гурток міста Золотоноша, де на той час Наталія Михайлівна вже працювала вчителькою.

1922 – 1925: навчання у театральній студії при Першому державному драматичному театрі України ім. Т. Шевченка в Києві.

З 1926-го по 1936-й – робота в театрі «Березіль» Леся Курбаса, де її акторська майстерність набула максимальної досконалості.

З 1936 року вона – актриса Київського українського драматичного театру імені Івана Франка, на сцені якого протягом півстоліття зіграно десятки образів у п’єсах В. Шекспіра, О. Островського, І. Франка, О. Корнійчука. Однією зі сценічних вершин Ужвій вважається роль Ганни в спектаклі «Украдене щастя» за п’єсою Франка (постановка Гната Юри).

З 1954-го по 1973-й Наталія Михайлівна очолювала Українське відділення Театрального товариства.

Що зробило Ужвій видатною артисткою? Неабиякий талант? Так. Незвичайна працездатність? Безсумнівно. Ще в часи аматорства вона щороку десятки разів перевтілювалась у нові образи людей, різних за своєю долею, вдачею, психологією, темпераментом, віком, життєвим досвідом. У творчості Наталії Ужвій приваблюють очі, голос, рухи. А ще одухотвореність, поетизація її сценічних портретів. Недаремно артистку називають поетесою української сцени. Ясно виражений ліризм, співуча мова, хореографічна пластичність жестів, рухів, міміки, лукавість погляду – такі індивідуальні особливості артистки вирізняли її серед багатьох чародіїв сцени. Усією своєю сценічною творчістю і громадською діяльністю артистка утверджує красу і велич жіночої душі.

У кіно – з 1926 року (перша роль – Галя Домбровська у фільмі «ПКП»). Також знімалася у фільмах: «Тарас Шевченко», «Прометей», «Земля». Брала участь в одному з перших фільмів Сергія Параджанова – «Українська рапсодія» (1961 р.). Режисер щиро захоплювався актрисою. У 1968-му році він створив про неї біографічну стрічку. Безглуздо припускати, але, певно, якби Параджанов залишився на волі, а не у в’язниці, можливо, знайшов би для «пізньої Ужвій» особливий – такий притаманний їй – поетичний матеріал. І розкрив її по-новому – саме  в період «заходу сонця».

Померла Наталія Михайлівна в Києві у віці 88 років (22 липня 1986 р.). Похована актриса на Байковому кладовищі. Тільки через двадцять років після її смерті на будинку по вулиці Городецького, де жила актриса в останні роки, установлено меморіальну дошку.

У репертуарі Наталії Михайлівни Ужвій близько 213 ролей у театрі та 20 – у кінофільмах.

Найкращі з них у театрі:

Фруманс («Золоте черево» Ф. Кроммелінка, 1926),

Маґельон («Король бавиться» В. Гюґо, 1927),

Джулія («Змова Фієско…» Ф. Шіллера, 1928),

Тьотя Мотя («Мина Мазайло» М. Куліша, 1929),

Череда («Кадри» І. Микитенка, 1931),

Тугіна («Остання жертва» О. Островського, 1939),

Беатріче («Багато галасу даремно» В. Шекспіра, 1940) та ін.

Пізніше – у ролях героїнь майже в усіх драмах О. Корнійчука, О. Левади, М. Зарудного й інших радянських драматургів.

У кіно:

Ярина («Тарас Шевченко», 1951),

Марина («Тарас Трясило», 1927),

Настя («Прометей», 1936),

Анна («Украдене щастя», 1952),

Марія («Земля», 1954, за однойменною повістю О. Кобилянської) та ін.

 

Інформаційні ресурси