Коли в країні відбувається боротьба за її самостійність та цілісність, культура, у тому числі і кіномистецтво, реагує на виклики суспільства. Кіно показує хвилювання та героїзм сучасного українського соціуму.
Документальні фільми про війну, розпочату росією у квітні 2014 року на території Донбасу, відображають одну з найтяжчих і трагічних сторінок сучасної України. Ці фільми стали своєрідними документами доби, що, з одного боку, виражають особисту позицію автора, а з іншого – колективний досвід та стають рупором правди.
Документалістика про війну на Сході України має свої унікальні особливості, пов'язані зі складністю тематики, безпосередньою небезпекою для творців та необхідністю передати реальність війни.
- Вони є безцінним джерелом інформації від людей, які пережили бойові дії, розкривають людські долі, емоції і драматизм, які часто залишаються за межами новинних сюжетів.
- Ці фільми дозволяють глядачам побачити війну очима військових, волонтерів, лікарів, журналістів та мирних мешканців. Це створює ефект присутності, що допомагає краще зрозуміти реальність конфлікту.
- Окрім фактів, документалістика використовує художні прийоми: атмосферну музику, потужну операторську роботу, символіку. Це дозволяє створити глибокий емоційний відгук і краще передати трагізм подій.
- Багато документальних фільмів порушують етичні питання: про сенс боротьби, самопожертву, відповідальність влади і вплив війни на суспільство. Вони спонукають до роздумів про цінність людського життя.
Більшість фільмів про війну на Сході є хроніками подій, знятих безпосередньо на лінії фронту або в зонах, які найбільше постраждали від бойових дій. Це історії про важливі події, воєнні операції, а також наслідки війни, долі воїнів і мешканців прикордонних територій.
«Добровольці Божої чоти» (2015) – документальний фільм Леоніда Кантера та Івана Яснія. Героями стрічки стали бійці «Добровольчого українського корпусу» та захисники Донецького аеропорту. Основними локаціями були найбільш тяжкі й знакові на той час для української армії місця – Донецький аеропорт та село Піски. «Добровольці Божої чоти» – це, насамперед, шокуючі та емоційні кадри із життя тих, хто на передовій, під цілодобовими обстрілами. Стрічка про те, що отримали і що втратили українські бійці за час оборони міжнародного аеропорту «Донецьк», що тривала 242 дні. Бійці, які, попри всі політичні маневри, до останнього не здали стратегічний об’єкт – віднедавна символ незламності українського духу. Як заявили самі організатори, це історія творення нової української армії.
«Місто героїв» (2015–2016) – цикл документальних фільмів, створених у 2015–2016 роках громадським телебаченням «Приазов'я». Це десять фільмів, кожен з яких висвітлює різні аспекти життя Маріуполя в умовах гібридної війни 2014–2016 років. Тематика фільмів охоплює питання самооборони міста, виборів, волонтерства, життя в прифронтових селах та вплив Мінських угод на місто.
Заставка завершального фільму з циклу
«Невидимий батальйон» (2017) – український документальний кіноальманах про жінок на війні. Над фільмами працювали три режисерки: Світлана Ліщинська, Аліна Горлова та Ірина Цілик. Всього у стрічці висвітлено історії шести героїнь, які несуть або несли службу у зоні проведення антитерористичної операції: Олени Білозерської, Оксани Якубової, Андріани Сусак, Дар'ї Зубенко, Юлії Паєвської та Юлії Матвієнко. Фільм став частиною адвокаційної кампанії, спрямованої на привернення уваги до правового статусу жінок у війську та боротьби з гендерними стереотипами. Був презентований більш ніж у 100 містах України та 10 країнах світу.
Постер до фільму «Невидимий батальйон»
«Донбас» (2018) – драматичний фільм українського режисера Сергія Лозниці, випущений у 2018 році. Стрічка є спільним виробництвом Німеччини, України, Франції, Нідерландів та Румунії. Світова прем'єра відбулася 9 травня 2018 року на 71-му Каннському міжнародному фестивалі, де фільм отримав приз за найкращу режисуру в програмі «Особливий погляд» та став фільмом-відкриттям фестивалю. Кінокартина відображає реалії на окупованих територіях Сходу України. Кожна сцена реконструює справжні події, зафіксовані в професійних репортажах, любительських відео та спогадах місцевих жителів. Стрічка отримала позитивні відгуки критиків та глядачів. Вона була номінована на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» та потрапила до «довгого списку» номінантів 91-го «Оскара». Також «Донбас» зайняв 14-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Донбас. Офіційний трейлер
«Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – документальний фільм режисерки Ірини Цілик. В основі стрічки – історія багатодітної сім'ї, яка мешкає у Красногорівці, так званій «червоній зоні» на Донбасі, де вже шостий рік тривають бойові дії. Буденність багатьох місцевих жителів у зоні бойових дій кардинально змінилася, проте попри постійні обстріли, родина залишається дружньою та життєрадісною. Всі труднощі вони намагаються долати з посмішкою, а від страху рятуються завдяки своїм захопленням – грі на музичних інструментах та зйомкам кіно про самих себе.
«Зошит війни» (2021) – документальний фільм українського режисера Романа Любого. Стрічка складається з особистих відеозаписів українських військових та добровольців, що надає глядачеві унікальну можливість побачити реалії війни через призму особистих переживань та спостережень. Сюжет фільму пропонує сюрреалістичну подорож на фронт, де панують закони, відмінні від звичайного світу. Герої прокидаються та засинають, радіють та плачуть, знімають відео, але завжди відчувають, що запис може закінчитися будь-якої миті. «Зошит війни» здобув приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди на кінофестивалі Docudays-UA 2020 року, а також перемогу на Kharkiv Meet Docs.
Про фільм «Зошит війни» розповів режисер Роман Любий на Всеукраїнському Форумі «Україна 30. Захисники»
Це лише декілька стрічок, які розкривають окремі аспекти війни: від ролі жінок у бойових діях – до життя дітей, які зростають у зоні конфлікту, буденності волонтерів та військових.
Існують десятки інших фільмів, знятих як професійними режисерами, так і аматорами, які на власному досвіді пережили війну. Багато цих робіт залишаються менш відомими, але їхня сила полягає в щирості та непідробній правдивості. Вони фіксують важливі події як для сучасників, так і для майбутніх поколінь.
