«Рідкісної краси голос…»: до 120-річчя від дня народження Оксани Петрусенко

Серед найвідоміших зірок української оперної сцени поруч із незабутньою Соломією Крушельницькою ми чи не одразу згадуємо Оксану Петрусенко (спр. прізв. Бородавкіна) (5 (18) лютого 1900 – 15 липня 1940). Здавалося, хіба можна порівняти блискучу світову кар’єру першої, її насичене й довготривале творче життя із складним шляхом провінційної актриси мандрівних театральних труп без спеціальної освіти, що стала оперною співачкою, дивовижний злет якої до вершин слави і всенародного визнання був таким стрімким і коротким? Смерть у розквіті таланту, коли тільки почали здійснюватися найпотаємніші мрії… Незважаючи на трагічно короткі сорок років, відпущених долею, за насиченістю вони вмістили ніби чотири життя, кожне зі своїм сюжетом, своєю географією, своїми супутниками і оточенням.

Вона народилася на зорі нового століття у селищі Балаклія на Харківщині в родині Андрія та Марії Бородавкіних. Бог дарував Ксенії все необхідне, аби її талант міг розквітнути. Мала прекрасну зовнішність, нібі створену для сцени. Акторську майстерність Петрусенко опанувала під керівництвом провідної актриси Херсонського театру, учениці Марії Занковецької Катерини Лучицької. Над розвитком її голосу та музичних здібностей працював Петро Бойченко.

З 1923 до 1924 рр. – навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Проте, так само як і Марія Каллас, не отримала спеціальної музичної освіти.

Цікавий факт! Саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоучка Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Почувши її, Катерині здалося, що то саме про неї пісня. Вона написала листа, а разом із ним поклала до конверту кілька малюнків і відіслала в Київ Оксані Петрусенко. У цьому листі опинився й малюнок калини на шматкові полотна, який вразив співачку. Порадившись із друзями – Василем Касіяном і Павлом Тичиною – вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами. До Катерини Білокур приїхали фахівці, і розпочалося у неї зовсім нове життя.

Оксана Петрусенко володіла сильним і красивим голосом сріблястого тембру широкого діапазону, неабияким драматичним талантом. Мистецтво Петрусенко відзначалося поєднанням досконалої вокальної техніки з людяністю й психологічною глибиною виконання, внутрішньою експресією, блискучою дикцією. Як блискуча виконавиця українських народних пісень та романсів Петрусенко здобула всенародну любов і визнання. Безцінними залишилися її записи народних пісень, романсів, арій із опер українських композиторів на вінілових платівках.

У відділі мистецтв до 120-річчя від дня народження Оксани Андріївни Петрусенко експоновано виставку-персоналію, на якій представлені видання, що відображають творчій та людський портрет геніальної співачки, яка стала справжнім пісенним символом України, видатною представницею її вокальної школи.