Світла пам'ять світлій людині
Відділ мистецтв та відділ краєзнавства Гончарівки 7 серпня спільно організували та провели Вечір пам’яті українського письменника і драматурга, відомого громадського діяча і просвітянина Миколи Михайловича Каляки. Присутні побратими по перу з Національної спілки письменників України та активісти Літературного клубу «Елінг» згадували теплим словом самобутнього поета, прозаїка і драматурга, краєзнавця і журналіста, засновника літературного клубу «Елінг», просвітянина Миколу Каляку. На його долю випало чимало випробувань: рано втратив батька, а дитинство забрала Друга світова війна – окупація, концтабір, примусова праця в Німеччині. Лише в 1945 році юнак повернувся додому і пішов слюсарювати на завод ім.Куйбишева.
В доволі молодому віці на долю Миколи Михайловича випало бути примусово висланим на далеку Північ на важкі роботи. Там Микола Михайлович не лише будував Транссибірську залізницю Салехард-Ігарка, саме там він почав писати вірші. Впродовж довгого творчого шляху з-під пера пана Миколи вийшло друком десятки прозових творів, літературознавчих розвідок та нарисів, сотні статей та гуморесок. Тривалий час він був робкором головної газети Херсонщини – «Наддніпрянська правда». А 1961 року Микола Каляка став лауреатом обласної журналістської премії і того ж року, за рекомендацією старших товаришів, увійшов до лав Спілки журналістів України.
У 1987 році, за ініціативи Миколи Каляки, на базі Херсонського суднобудівного заводу був створений літературний клуб «Елінг». Автором назви клубу теж був саме Микола Михайлович. Хоча керувати клубом він доручив молодому і перспективному будівельнику і журналісту Леоніду Володимировичу Марченку, проте завжди був поруч і допомагав у клубній роботі.
З перших днів свого існування елінговці почали видавати рукописну газету «У литературного самовара», а потім – і рукописний альманах «Елінг». З 2002 року, завдяки зусиллям співзасновника і наставника літературного клубу Миколи Михайловича Каляки, почав виходити друкований альманах «Елінг». Того ж року Микола Михайлович увійшов до лав Національної спілки письменників України.
М.М.Каляка – автор збірок оповідань, повістей і п’єс: «Херсон не забуде» (1993), «Одеська площа» (1995), «Моє перше кохання» (1996), «Звідки береться туман?» (1997), «Без тебе менi бракувало б повітря» (1998), «Рукопис знайдено в каюті Ушакова» (2007) та багато інших. Саме за повість «Рукопис знайдено в каюті Ушакова» Микола Каляка удостоєний обласної літературної премії ім. Миколи Куліша. А 2013 року рішенням компетентного журі Микола Каляка був удостоєний високого звання лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Яра Славутича.
На нашому заході були присутні також онук Миколи Михайловича Каляки Дмитро, невістка Світлана та правнук Артем. Вони згадували про дідуся Миколу як про працьовитого майстра-«золоті руки» і великого мрійника з добрими очима.
29 червня на 92 році життя витруджене серце письменника та громадського діяча Миколи Каляки зупинилося. Але не зупинились його справи. Його твори житимуть серед вдячних читачів, його п’єси, ми впевнені, ще багато років матимуть попит серед театралів. Світла пам’ять світлій людині.
