Два жадання

Не гадалось, не снилось,
А збулось наяву:
Два жадання зустрілось
В теплу ніч зореву.

Ми обоє жадали,
Зупиняючи мить,
Небагато й немало —
Спраглу душу зігріть.

І чи треба жаліти,
Чи повториться ще,
Як до осені літо
Прихилило плече.

Землю листом зів'ялим
Впорошили гаї,—
Десь у них заблукали
Милі кроки твої.

Радість поряд з журбою
Це життя ж бо і є.
Наче тінь, за тобою
Йде жадання моє.

Не молю, не благаю —
Тут безсильні слова.
Тільки стежечка в гаю,
Тільки ніч зорева.