Такі-да, Одеса

Такі-да, Одеса

 


Одеса – одне з найбільших самобутніх міст країни на північно-західному узбережжі Чорного моря, засноване у 1794 році. Його територія становить 160 квадратних кілометрів з населенням 1.029.000 за даними останнього перепису. Це головний промисловий, культурний, транспортний, науковий і курортний центр Північного Причорномор’я.
Одеса наповнена романтикою, творчістю і красою у всіх її проявах, завдяки чому слава про це дивовижне місце поширилася далеко за межі нашої країни. З кожним роком Одесу відвідує все більша кількість туристів, спраглих відпочити на чудових пляжах, відчути неповторний одеський колорит і побачити архітектурні, історичні та природні пам'ятки, якими місто може позмагатися зі знаменитими європейськими столицями.
Одеса – унікальна. Ця унікальність – у її географічному положенні, як вічного мосту між українськими полями та безкрайнім морем, де поєднуються традиції українського чумацтва та міжнародної торгівлі. 
У її мультикультурності, поєднанні культур і традицій, принесених сюди представниками багатьох національностей, що відображено в усіх сферах – від містобудування до менталітету її мешканців. 
Унікальність Одеси – це одесити, які створили неповторну культурну спадщину. 


Пам'ятки Одеси


Однією з найбільш вагомих історичних та інтеркультурних особливостей Одеси є її неповторна архітектура. Одеса – третє за величиною місто України після Києва і Харкова, з найбільшою кількістю об’єктів, що є культурною та історичною цінністю. Загалом в місті понад тисячу пам’яток мають статус об’єктів культурної спадщини, яка належить не лише Україні, а й Європі, всьому цивілізованому світу. 
Сьогодні, коли Одещина зазнає загрози ракетних ударів ворога, дуже важливо зберегти цю спадщину для наступних поколінь. Тисячі містян приходили щодня на одеські пляжі, щоб підготувати мішки з піском для захисту всесвітньо  відомих пам’ятників рідного міста. Одесити пишаються своїми традиціями мужності і патріотизму. 

 


Музеї

В Одесі десятки класичних музеїв — художній, археологічний, краєзнавчий та багато інших. Але стереотипи, як відомо, міняються, І поряд з ними, так звані незвичні музеї стають все більш популярними. У них відвідувачів підстерігає безліч найнесподіваніших сюрпризів. Сучасні музеї не такі відомі, але від цього не менш цікаві.  Тут можна подивитися на скелет мамонта, на пляшечку від приворотного зілля та послухати платівки на старовинних грамофонах. 

Одеський художній музей
Одеський художній музей, який володіє визначною колекцією предметів мистецтва, розташувався у самому центрі Одеси, старовинному палаці Наришкіних, збудованому у 1820 році в кращих традиціях класицизму. У 1888 році палац придбав тодішній одеський міський голова, видатний громадський діяч, меценат і колекціонер Григорій Маразлі, який і передав його місту з метою влаштування в ньому музею образотворчих мистецтв. Відкриття музею відбулося 24 жовтня 1899 року.

 

Музей Сучасного Мистецтва Одеси
Музей сучасного мистецтва Одеси створено 2008 року бізнесменом і меценатом Вадимом Мороховським.  Маєток музею є старовинною пам’яткою архітектури ХIХ століття. 
Експозиція відображає етапи розвитку одеської мистецької школи від класичного модернізму до новітніх течій візуального мистецтва.
У музеї працює виставковий зал, у якому проводяться виставки сучасного мистецтва, конференції, лекції, семінари.
У 2019 році на базі музею було створено відкриту бібліотеку та експериментальний центр Muzeon, котрий розташувався у підвальному приміщенні основної будівлі.

Музей звуку
Ідея його створення, майже 10 років тому, спала на думку відомому колекціонеру і звукорежисеру Василю Пінчуку, який і до цього дня проводить цікаві екскурсії для всіх охочих.
У своєму Музеї звуку він зібрав сотні унікальних експонатів з усього світу: грамофони, патефони, радіоли, магнітоли, радіоприймачі, мікрофони всіх типів і навіть унікальний електроакустичний орган. Також тут зібрана величезна колекція вінілових платівок, багато з яких були випущені в дев'ятнадцятому столітті, різні цікаві музичні інструменти та шкатулки, афіші, плакати, лейбли для платівок - загалом, цінителі раритетів, меломани й колекціонери будуть у захваті.
Родзинкою музею є те, що всі експонати музею знаходяться у робочому стані, тому їх можна не тільки побачити, а й почути як вони звучать.

 

Музей анатомії людини 
Мало хто знає, що в Одесі є унікальний Музей анатомії людини, колекція якого може зрівнятися хіба що з аналогічним музеєм у Відні.
Дізнатися безліч неймовірних фактів про своє тіло, побачити, як насправді виглядає внутрішній світ людини, подивитися на справжню мумію з єгипетської піраміди, наслідки пиття газованої води, алкоголю, куріння тютюну, а також відкрити скриню справжнього трупа і споглядати, що всередині, можна під час освітньої екскурсії. Таку екскурсію не для людей зі слабкими нервами проводить досвідчений анатом, який відповість на всі питання.
У трьох великих залах представлено понад 3000 експонатів, серед яких: скелети людей різних рас, легені курця, головний мозок, м'язова, кровоносна і нервова системи людини, вади розвитку ембріонів, останки людини, яка прожила 120 років і багато іншого. До речі, муляжів тут немає, тільки справжні людські органи.

 

Музей Шоколаду
Гуляючи центром Одеси, по Дерибасівській, шоколадному гурману складно пройти повз незвичайного музею - Музею шоколаду. У трьох невеликих залах розташовані унікальні експонати: картини, скульптури, композиції, виконані з улюблених ласощів дітей і дорослих. Фігура величезного шоколадного дракона, на якому допитливі відвідувачі вже залишили сліди зубів, знаменитий Одеський оперний театр, якір корабля в натуральну величину, шахи, календар майя і багато-багато іншого здивує кожного, хто сюди загляне.
На шоколад цікаво дивитися, але не менш цікаво про нього чути. Для кожного гостя гід проведе екскурсію, яка входить у вартість входу, а в кінці своєї розповіді пригостить келихом розтопленого ароматного шоколаду.

Музей кіно
Одеській кіностудії є чим похвалитися, тому тут був створений Музей кіно. У виставкових павільйонах можна зануритись в атмосферу легендарних фільмів, дізнатися секрети створення кіношедеврів в різні часи, почути безліч історій про улюблених акторів і героїв.
У Музеї кіноекспозиції представлена колекція костюмів, реквізитів, інтер'єрів і декорацій зі знімальних майданчиків відомих фільмів.
А в Музеї кінотехніки можна дізнатися про обладнання, завдяки якому створюється справжній кінематограф. Операторська техніка, звукозаписувальна апаратура, монтаж, грим, фотосекція і навіть прототип першої у світі кінокамери, яку винайшов одеський механік. Кожен, хто хоч трохи цікавиться кінематографом, знайде тут багато цікавого.

 

Музей цікавої науки
«Вивчати фізику і хімію нудно і складно» - це твердження легко можна спростувати в музеї цікавої науки. Науково-розважальний інтерактивний музей дивує відвідувачів безліччю унікальних експонатів - їх тут понад 130! А головне, їх можна і потрібно чіпати, викручувати, перекручувати і розбирати. Здивування і захват від наукових дослідів забезпечені як дітям, так і дорослим.
Доторкнутися до блискавки або створити справжню хмару, зібрати пішохідний міст без єдиного цвяха і кріплення, спостерігати цікаві оптичні ілюзії і слухати дивовижні акустичні ефекти - це лише мала частина того, що можна зробити в музеї. До речі, біля кожного експоната є інформаційна табличка для самостійного вивчення наукового явища. 

Археологічний музей
Датою відкриття Музею археології вважається початок 19 століття. Зараз тут знаходиться безліч експонатів, що розповідають про історію північного Причорномор'я. Крім того, в музейних фондах можна побачити давньогрецькі та давньоєгипетські зразки, в тому числі мумії. Багато предметів в постійній колекції були створені за часів кам'яного віку і середньовіччя. 


Як звучить Одеса


Ми звикли дивитись на світ очима, відрізняти його кольорами. Зверніть увагу на звук. Вслухайтесь! Почуйте! Як звучить Україна. Кожне місто має свою палітру звуків. Звуків притаманних лише йому. Що перше спадає нам на думку, коли чуємо слово «Одеса»? Це, звісно ж, шум моря, крики мартинів, сигнали кораблів та шум туристів на екскурсіях у центрі міста. Після повномасштабного вторгнення місто змінилось. Одеса стала іншою. У музичному тревел-шоу композитор Євген Філатов відтворив те, як звучить Одеса у стані війни.
Одесити та туристи вже звикли до того, що вулиця Дерибасівська в центрі міста — це шум, музика, танці і величезний натовп людей. Але зараз вона звучить по-іншому. На Дерибасівській тихо. І саме тут композитор Євген Філатов записав звук повітряної тривоги, яка лунала в той момент. Однак ввечері вулиця ожила та наповнилася звичними їй танцями, музикою і гамором.
Безлюдний пляж «Ланжерон», де щороку засмагали тисячі туристів, став спокійним, тихим і безлюдним, на ньому вже подекуди виросла трава. Чути хвилі, які розбиваються об пірс, та мартинів, які кружляють над морем. Саме звук Чорного моря і є головним символом Одеси. І для того, щоб передати увесь настрій прибою, Євген Філатов використав унікальний музичний інструмент, на якому потрібно грати вологими пальцями, — юфон. Ви почуєте унікальне звучання, яке зачаровує та передає всю ту гармонію й атмосферу одеського Чорного моря.
В Одесі є перший спеціалізований джаз-клуб України та єдиний у країні імерсійний театр «Перон №7». Його створили виконавці джазу, які щосуботи дають безплатні концерти просто неба, на балконі. Музика в центрі міста лунає навіть під час війни. Послухати джаз збирається багато людей, бо це хоча б на годину повертає їх до звичного життя. Окрім цього, музиканти волонтерять, допомагають армії та готують їжу для тих, кому це потрібно.
Ну і куди ж без звуку кораблів на морському вокзалі. Євген Філатов використав для створення мелодії про Одесу гудок пароплава з порту. Але, на жаль, він був записаний не на морському вокзалі міста, бо через війну вхід туди закритий. Натомість композитор відвідав Музей звуків, де зберігається багато різних інструментів та записів, які показують музичну історію міста. І в цьому музеї Євген записав той короткий гудок корабля, який прозвучав в одній з пісень Утьосова.
Після відбою повітряної тривоги у центрі міста відбувся благодійний концерт. Де одеські музиканти об’єднались, щоб підбадьорити місцевих та людей, які виїхали зі своїх домівок через війну. Такі акції у місті проводять, щоб підтримати бойовий дух, подарувати гарний настрій та натхнення. Водночас волонтери роздавали допомогу переселенцям.  Це вражає і показує, що місто не здається і продовжує жити.


Кіно


Одеса - місто, де народилося кіно і місто, створене для кіно. Чому кінематограф, з'явившись набагато пізніше традиційних видів мистецтва, став таким бажаним, особливим елементом світової культури? Розкрити таємниці кінематографа допоможе знаменитий вислів Альфреда Хічкока. На питання про те, що таке кіно, він відповів коротко і по суті:  «Кіно - це життя, очищене від каламуті». Що ми знаємо про історію виникнення кінематографа в Одесі?  Хто читав загальновизнаного історика кіно Жоржа Садуля і його «Загальну історію кіно», той досі переконаний, що кіно починалося в Парижі, і що його придумали брати Люм'єри. Насправді саме в Одесі був винайдений перший у світі кіноапарат одеським інженером Йосипом Андрійовичем Тимченком у 1893 році. Це був перший в історії кінотехніки механізм стрибка, Тимченко назвав його «равликом». На його основі винахідник побудував кінокамеру, яку назвав «кінетоскопом». За допомогою цього пристосування він зняв на Одеському іподромі два короткометражних фільми - «Скаче вершник» і «Метальник списа». Одесити першими побачили ці фільми на публічних показах - за два роки до того, як брати Люм'єр представили світу свій винахід. На Другому християнському кладовищі в Одесі є пам'ятник з чорного лабрадора, на якому висічений напис: "Тут спочиває винахідник першого у світі кіноапарата Йосип Андрійович Тимченко".


А повноцінно зароджувалося кінематографічне життя в Одесі вже завдяки  Мирону Йосиповичу Гроссману - фотографу, який у 1907 році купив один з перших французьких апаратів і почав проводити перші професійні зйомки документальних стрічок для французьких кінофірм «Пате» і «Гомін». Саме Одеська студія дала світу великого режисера, мислителя і патріота - Олександра Петровича Довженка. А першу в Україні звукову стрічку, яка називалася "Коліївщина", на Одеській кінофабриці зняв І. Кавалерідзе. Також вперше був створений образ Тараса Шевченка в блискучому виконанні Амвросія Бучми (у фільмі "Тарас Шевченко").
На базі Одеської кіностудії, і при безпосередній участі її творчих і технічних працівників був створений кінотехнікум, який готував кінематографістів професіоналів в різних галузях: від акторів, режисерів, сценаристів до фахівців з обробки плівки, кіномеханіків, освітлювачів тощо.
Саме на Одеській студії, яка перебувала на самому березі Чорного моря, вперше у вітчизняному кінематографі був освоєний жанр мариністики, який студія успішно освоювала впродовж багатьох років. 
Тим часом одесити впевнені, що про місто у світовому кіно почують ще не  раз, адже українська Одеса – це неймовірний калейдоскоп історії, відомих особистостей та талановитих творчих натур.


Художники


В Одесі є величезна кількість талановитих художників, які представляють різні техніки, жанри та манери. Очевидно, це можна пояснити лише впливом південної природи. Ми представляємо деяких з них у рубриці "Художники", адже розповісти про всіх митців у межах одного матеріалу просто неможливо. 

 


Фестиваль живих скульптур 


29 червня 2019 року у Літньому театрі Міськсаду вперше пройшов Міжнародний фестиваль живих скульптур у рамках фестивалю «Хочу в Одесу».
У фестивалі взяли участь актори з Білорусі, Німеччини та міст України: Одеси, Дніпра, Сум, Херсона та Рівного.
Учасники фестивалю представили у перформансах захопливі історії, героями яких стали відомі історичні особистості, міфічні та фантастичні персонажі.
Родзинкою фестивалю став перфоманс від Джона Ейке, який провів майстер-клас зі створення живої скульптури. Діти та дорослі розмалювали гостя, який став «живим» полотном для створення наймальовничішого героя фестивалю.

 


Мурали


В останні роки в Одесі почали з'являтися масштабні графіті. Мова йде не про творіння вандалів, які раз у раз залишають посередні малюнки на парканах, воротах і стінах, а про так званий вуличний живопис, завдяки якому сірі будівлі стають яскравими, а місто більш привабливим. 
Давайте прогуляймося вулицями Одеси та помилуємось  величезним стріт-артом.

 

Мурали пам'яті


Є в Одесі й мурали, що нагадують про великих людей, яких уже немає з нами.

  • Мурал "Стіна пам'яті Кузьми Скрябіна".
    Так, у Воронцовському провулку, неподалік від палацу графа Воронцова, у 2015 році з'явилася стіна пам'яті музиканта Кузьми Скрябіна, який сім років тому загинув в автокатастрофі.  Мурал з портретом лідера гурту "Скрябін" та цитатами з його пісень виконаний у чорно-білих кольорах. Меморіал оформили Володимир Миронов та Олег Доронін. На створення стіни пам'яті вони витратили близько тижня.

  • Мурал, присвячений рок-групі "Linkin Park".
    Ще один пам'ятний мурал у 2017 році з'явився у провулку Короленка. На стріт-арті зображений повний склад гурту "Linkin Park", а також обкладинки альбомів колективу. Малюнок з ініціативи спільноти "LP Family Odessa" створили художники студії "M97 Project". Таким чином шанувальники творчості легендарного колективу вирішили вшанувати пам'ять соліста гурту Честора Беннінгтона, який у 2017 році наклав на себе руки. 


Гумор по-одеськи


Як кажуть, колишніх одеситів не буває. Людей, що народилися у цьому місті, легко впізнати за манерою спілкування та характерними жартами. Одеський гумор не сплутаєш ні з чим.
Одеса за правом вважається столицею гумору, адже містяни, проживаючи у Південній Пальмірі, звикли підходити до безлічі навколишніх проблем з жартами. Тому саме тут можна почути як люди обговорюють все на світі з саркастичною посмішкою та небувалим шармом. 
Сміх і гумор – невід'ємні елементи класичного образу одесита. Ось кілька прикладів цього.

 

Щороку 1 квітня Одеса перетворюється в українську столицю Гумору. Перший фестиваль "Гуморина" пройшов ще у 1973 році, після чого була перерва, а з 1987 року це свято має щорічну періодичність. І скасувати її не вдалося ні бункерному злочинцю, ні нашестю орків. Тим більше, що цього року вічно юна Гуморина відзначила свій піввіковий ювілей. 
Навіть рік тому, на початку війни, коли, по суті, зовсім не до сміху було, «Гуморіна-Джавеліна» в Одесі таки відбулася — з благодійним онлайн-марафоном і флешмобом «Валіза-вокзал-Росія». А як же можна п'ятдесятиріччя легендарного свята сміху не відзначити?
Почуття гумору не залишає одеситів навіть у дні найтяжчих випробувань, тому ще у травні 2022 року в Одесі проходила Міжнародна антивоєнна виставка карикатури.
Фестиваль гумору у 2023 році пройшов, звичайно, без помпи, дорогих шоу і, тим більш феєрверків. У цьому році змінився і логотип Гуморини, що подорослішала. Веселого «Морячка» змінить навчений досвідом «морський вовк». Намалював нову емблему президент Асоціації одеських карикатуристів Віктор Джевага.
Фестивалі та концерти в Одесі, що проходять в рамках Гуморини, збирають під своїми прапорами чимало відомих особистостей і колективів: наприклад, в Одесу приїжджав син Чарлі Чапліна, регулярно виступають «Квартал 95» і «Маски-шоу».
Стіни театрів рясніють анонсами вечорів гумору. Комедійні концерти пропонують безліч жанрів: стендап, фестиваль пародій, імпровізація, спектаклі, шоу, клоунада.
Говорячи про одеський гумор варто згадати тих, хто саме змушує людей посміхатися. 

  • Олег Філімонов
    Олег Філімонов починав свою кар'єру в гуморі з клубу веселих та кмітливих (КВК). Він був одним з найяскравіших учасників легендарної команди "Одеські джентльмени". Після цього став зіркою гумористичного ТБ-шоу "Джентльмен шоу". З 1991 року до 2005 працював там ведучим. 
    Також Філімонов відомий і як актор театру. У 2020 році він вирішив піти у політику, обирався  на місцеві вибори від  партії "Слуга Народу". 

     

  • Борис Барський
    Борис Барський – відомий український актор, гуморист, режисер і поет. Прославився як учасник комік-гурту "Маски", в якій почав працювати з 1984 року та знявся у 80 серіях "Маски-шоу".  У 2009 році Борис став Народним артистом України, у 2011 році отримав ювілейну медаль "20 років незалежності України".
    Також Барський активно знімається у кліпах та фільмах. За плечима актора – 15 стрічок.

  • Георгій Делієв
    Георгій Делієв одеський актор, гуморист, художник і музикант. Він - художній керівник проєкту "Маски-шоу". У 1980-х роках комік відкрив в Одесі перші студії пантомім. А також починає працювати в ансамблі клоунади й пантоміми "Маски". У 2005 році Делієв отримав звання Академіка Міжнародної академії трюку.
    Гуморист є лауреатом конкурсів циркового і театрального мистецтва. У фільмі "Настроювач" зіграв головну чоловічу роль, за що отримав премію "Стожари–2005". Він також відомий, як режисер та сценарист. В комедійних стрічках, які виходили під брендом "Маски-шоу" Делієв є автором сценарію і виконує головні ролі. 

  • Сергій Середа
    Український телеведучий, комік. Народився 12 грудня 1989 у місті Одеса. Одесит із вродженим почуттям гумору. Стати одним із найкращих і найпопулярніших коміків країни Сергію допомогли любов до жартів та столиця гумору Одеса. 
    Зі справжньою славою молодий гуморист зустрівся віч-на-віч, ставши капітаном команди "Одеські Манси". Хист і шалена енергетика, які випромінювали Сергій та його товариші, не залишилися непоміченими. У 2012 році команда свіжоспечених коміків перемогла в першій лізі України. 
    Нині Сергій Середа співпрацює зі студією "95 квартал" та бере участь у зніманні гумористичних ситкомів "Країна У", "Казки У" та "Одного разу в Одесі". 

     


Одеський діалект або колоритні вислови


Ми підготували невеликий словничок, який суттєво полегшить життя тим, хто захоче в Одесі поспілкуватися з місцевими та не почуватися при цьому адієтом, биндюжником чи взагалі хворим. А то місцеві кидатимуть брови на лоба, бо ви робите їм сухоти. Ще подумають, що ви шлемазл.
Амбал — людина, яка має велику фізичну силу.
Амбал-сороконіжка - слабак, доходяга.
Беніна мама — мама якогось Бені, яка одночасно проживає на різних вулицях Одеси. Зазвичай до неї посилають того, хто сильно вивів із себе.
Біндюжник - груба неосвічена людина.
Боляче - синонім слова "дорого", "ціна кусається".
Хворий – людина з дивиною.
Хворий на голову - божевільний.
Хворий на всю голову — хворий на голову, який до того ж явно втік з божевільні.
Взяти розбіг – не зійти з місця.
Другий син – дурник.
Ви мені просто починаєте подобатися! - Як же ви мені набридли.
Де ви є? - Вам тут робити нічого.
Гешефт - угода.
Горобцям дулі давати — улюблене заняття дурнів, які нічого розумнішого робити не вміють.
Два недоумки в три ряди — пара знатних ідіотів.
Робити вагітну голову — скандалити та набридати комусь.
Робити сухоти - регулярно діяти на нерви.
Дерев'яний макінтош — труна.
Чекати стукоту у двері – сильно ризикувати.
Заманухіс – дуже приваблива пропозиція.
Іди кидайся головою в гній — неперекладна гра слів, одна з найсильніших образ.
Кент - чоловік у розквіті сил.
Кидати брови на лоба — дивуватися.
Кошерний – цікавий, відмінний.
До речі, про пташок — розмова про що завгодно, окрім птахів.
Ловіть вухами моїх слів — слухайте мене дуже уважно.
Либитися — показувати дружню прихильність.
Малохольний — термін для опису хворого, точний діагноз якому поставити неможливо.
Манечка — дивна поведінка (вираз народився після історії бандитки Мані на прізвище Заскок, яка під час нальотів завжди стріляла в стелю без будь-якої причини).
Менталітет – райвідділ міліції.
Мені закортіло вийти на Сортувальну — так повідомляють про необхідність терміново вийти в туалет. Сортувальна - велика залізнична станція поблизу Одеси.
Молода людина – звернення до чоловіка будь-якого віку.
Чи не фонтан — неякісний товар, підробка.
Провулок Віри Інбер – завуальоване формулювання, що означає візит до венеролога. У цьому провулку був знаменитий заклад, який здавна називали "трипер-баром".
Вмер-шмумер! - Мої глибокі співчуття.
Хіпес — пограбування за допомогою красивої жінки легкої поведінки.
Школа — пустощі з не дуже приємними для всіх наслідками.
Шлемазл – веселий придурок.
Шобла – компанія, зграя.
Одеса – це дійсно місто з неймовірними людьми, які можуть здивувати своїм ставленням до життя. Воно прагматичне, а іноді саркастичне, чим гарно виділяє одеський гумор на фоні коміків з інших міст. Хотілося, аби в містян з'явилося більше гарних приводів для жартів, а не чергові негаразди. 


P.S.

Одеса залишилася вірною своїм традиціям та звичаям. Місто, яке завжди славилося своєю самобутністю та гостинністю, сьогодні пишається своєю єдністю. 
Місто сильних та вільних людей наразі згуртувалося ще сильніше у боротьбі за демократію та незалежність України. У часи лихоліття Одеса стала другим домом для тисяч сімей. Бо що може бути ціннішим, ніж збереження життя людей, які прагнуть миру у своїй рідній країні.
Місто з глибокою історією, споконвічно європейським духом та цінностями залишається неповторним українським містом, де живуть неймовірні люди. 
Мешканці міста впевнені, що після перемоги України Одеса знову стане столицею підприємництва, культурною та архітектурною перлиною країни, сучасним європейським містом з унікальним неповторним духом у мирній і незалежній Україні.

 



Література

  1. Одеська обласна організація Національної спілки художників України = Odessa Region National Unite Artists of Ukraine: до 70-річчя Одес. обл. орг. НСХУ : [альбом-довідник]/ упоряд. С. Савченко ; вступ. ст. В. В. Савченко - О. : ОООНСХУ, 2014. - Алф. покажч. імен: с. 112-127. - 127
  2. "Художники Одеси", вист. (2013; Одеса). Художники Одеси: худож. вист. до 75-річчя Одес. обл. орг. Нац. спілки художників України, 15-24 листоп. 2013 р., м. Одеса : каталог/ Нац. спілка художників України, Одес. обл. орг. Нац. спілки художників України; упоряд.: С. О. Савченко, А. А. Сінішин, М. В. Яндоленко ; ред. Загаєцька О.В. ; фот. О. Ю. Цибульський - К. : Центр. будинок художника НСХУ, 2013. - 123 с.
  3. Одеський мистецький простір: до 75-річчя Одес. обл. орг. Нац. спілки художників України : [альбом-довідник]/ Нац. спілка художників України, Одес. облдержадмін., Упр. культури і туризму, національностей та релігій Одес. облдержадміністрації; ред.-упоряд., авт. вступ. ст. С. Савченко, фот.: Є. Морозовський, О. Синельников, С. Савченко - О. : ОООНСХУ, 2013. - 478 с.
  4. Мистецтво Одеси в колекції Михайла Кнобеля: [альбом]/ авт. проекту М. З. Кнобель ; ред.-упоряд.: М. З. Кнобель, М. М. Маричевський - К. : Ред. журн. "Образотворче мистецтво" Нац. спілки художників України, 2002. - 192 с.
  5. Історико-містобудівні дослідження Одеси: [наук. монографія]/ В. І. Тимофієнко [та ін.] ; за ред. В. В. Вечерського; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культ. спадщини, НДІ пам'яткоохорон. дослідж. - К. : Фенікс, 2008. - На тит. арк. також: присвяч. пам'яті видат. укр. історика архіт., д-ра мистецтвознав. проф. В. Тимофієнка. - Бібліогр.: с. 132-155. - 156
  6. Стара Одеса: архiтектура Причорномор'я - О. : Вид. Одес. держ. худож. музею, 1927. - 35 c.
  7. Малієнко Олександр. Галопом по Одесі [Текст] // Віче. - 2016. - N 7/8. - С. 74-75
  8. Кракалія Роман. Ніч музею [Текст] // Слово Просвіти. - 2016. - N 20(19-25 трав.). - С. 14
  9. Щербина Надія. Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині XX століття: тенденції та напрямки [Текст] // Краєзнавство. - 2017. - N 1/2. - С. 25-37 - Бібліогр. в підрядк. прим.
  10. Селінов В.І. Архітектурні пам`ятники старої Одеси; В.І. Селінов-Одеса:, 1930. - 26 с.
  11. Білик Анна Анатоліївна. Театрально-драматична антреприза Одеси: XIX-XX ст. : монографія/ Білик Анна, Степанова Галина ; [худож. оформ. А. Федорова]- Херсон : Гельветика, 2019. - 183 с.
  12. Тарасенко Ольга. Художники-просвітителі Одеси [Текст] : [мистецька освіта] // Образотворче мистецтво. - 2009. - N1. - С. 48-51
  13. Стьопін Анатолій. Європейські традиції Одеси [Текст] // Пам'ять століть. Україна. - 2011. - N 3/4. - С. 72-81
  14. Музичко Олександр. Підземні лабіринти Одеси [Текст] // Украинский туризм. - 2015. - N 3. - С. 44-47
  15. Старих Людмила. Катакомби Одеси [Текст] : музейний урок // Краєзнавство, географія, туризм. Сер., Шкільний світ. - 2017. - N 9(трав.). - С. 24-28
  16. Тарасенко Андрій. Скульптура Одеси півстоліття чи вічність? [Текст] // Образотворче мистецтво. - 2017. - N 2. - С. 108-11 - Прим.: с. 111

Виставку підготувала Курашова І.Ю.

Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031