Головна Мистецькі постаті Митці України Український композитор П.О. Козицький: до 130-річчя від дня народження

Український композитор П.О. Козицький: до 130-річчя від дня народження

Пилип Омелянович Козицький увійшов в історію української музики як музикознавець, композитор, педагог, музично-громадський діяч. Він народився 23 жовтня 1893 р. в с. Летичівка (нині Черкаська область) в сім’ї священника - Омеляна Юхимовича Козицького. Музичні здібності хлопця проявилися рано. Першим вчителем майбутнього композитора була його мати Галина Григорівна. Під її керівництвом він вчився грі на фортепіано, знайомився з творами класиків та дістав елементарні  знання з нотної грамотності. У 1902 році його віддають до Київського початкового духовного училища. Там він знайомиться з молодим, але вже відомим на той час українським композитором К. Стеценком, який значною мірою вплинув на музичний розвиток хлопця. Серед перших творів молодого Пилипа Козицького, написаних у цей час, - пісня на текст Т.Г. Шевченка «Ой на горі ромен цвіте». У 1905 році, по закінченню бурси, він вступає до Київської духовної семінарії, де стає учасником самодіяльного оркестру.  Весь вільний час Пилип приділяє музиці і починає складати казкову оперу на власне лібрето «Про Біляночку і троянду» (оперу не було завершено). У 1911-1913 роках Козицький пробує свої сили в симфонічній та камерній музиці, пише твір для симфонічного оркестру та починає працювати над струнним квартетом. У ці ж роки він створює фортепіанну сюїту «Сторінка дитинства» - це був перший друкований твір молодого композитора. Закінчивши семінарію, Пилип Омелянович вступає до щойно організованої Київської консерваторії. Одночасно навчається ще й в  Київській духовній академії, де очолює хор. У той же час він починає працювати в галузі історії української музики, написавши розвідку «Музика і співи в Київській академії за 300 років її існування». Творчість композитора в цей період стає більш активною. Козицький  включається в громадське життя консерваторії, його обирають членом студентської ради, він починає брати участь у різноманітних громадських заходах. П. Козицького запрошують викладачем співів до однієї з Київських трудових шкіл, де він організовує дитячий хор, згодом цей колектив стає одним з кращих шкільних хорів Києва. У цей час композитор береться за створення спеціального українського дитячого хорового репертуару. Він робить розкладки для дитячого хору існуючих хорових композицій, обробляє 50 народних пісень і пише ряд оригінальних творів на тексти Т. Шевченка, М. Куліша, П. Тичини та інших поетів. Кращі з цих творів вийшли згодом окремою збіркою «10 шкільних творів». Також  почав створювати хорові твори для дітей з методичною метою (кращий з них «Волошки»). Паралельно з працею в загальноосвітній школі, П. Козицький у 1918 році починає працювати викладачем історії та деканом диригентського відділу музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Композитор зав’язує знайомство з М. Леонтовичем, впливом творчості якого позначений цикл хорових мініатюр «Вісім прелюдій пісень» - один з кращих творів Козицького тих років. У 1921 році після трагічної загибелі Леонтовича в Києві створюється комітет пам’яті небіжчика. Згодом він реорганізовується в Товариство ім. Леонтовича і Козицький стає найбільш активним діячем цього об’єднання і заступником директора його духовного органа – журнала  «Музика». Товариство ім. Леонтовича проіснувало до 1921 року і в ньому Козицький був одним із провідників боротьби за принципи розвитку української музики. Одним з кращих творів цього періоду є прелюдія «На зелені килими». Пилип Омелянович вважав своїм обов’язком вести систематичну критичну й публіцистичну роботу. Він обговорював у своїх статтях актуальні проблеми культурного будівництва, відгукувався на вистави музичних театрів, філармонічні концерти, творчі здобутки композиторів. У 1925 році композитор переїздить до Харкова  і займає посаду голови Вищого музичного комітету, основним завданням якого на той час була організація в Харкові, Києві, Одесі державних оперних театрів. З 1935 року, на запрошення Одеської кіностудії, композитор переїздить до Одеси, де активно починає  працювати в галузі музики для кіно. З 1938 по 1941 рік Козицький працював художнім керівником Української державної філармонії та очолював кафедру  історії  української музики у Київській консерваторії. 
Помер Пилип Омелянович  27 квітня 1960 р. у Києві. Композитора поховано на Байковому кладовищі. У1961році на його честь у столиці названо вулицю, а в 1962 р. на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом Козицького (скульптор Олександр Ковальов, архітектор П.  Захарченко).
 Постать Пилипа Козицького є прикладом класичного універсалізму, з найтіснішими взаємозв’язками між композицією і педагогікою, музикознавством і громадською діяльністю.

Інтернет посилання

Література

  1. Гордійчук Микола Максимович. Пилип Козицький/ М. М. Гордійчук ; ред. Л. М. Мокрицька - К. : Муз. Україна, 1985. - 61 с. - (Творчі портрети українських композиторів).
  2. Українська хорова література : (рад. період) : навч. посіб. для муз. вузів - К. : Муз. Україна, 1985.,Ч. 2: / Н. І. Андрос [та ін.] ; заг. ред. Н. І. Андрос - Бібліогр.: с. 134-[135]. - 134, [2] с.

Календар подій

    1 2 3 4
567 8 9 10 11
12 13 14 15 16 1718
1920 21 22 23 24 25
26272829