З давніх-давен відзначаємо День святого Миколая з особливим шануванням!
19 грудня православні люди всього світу відзначають День святого Миколая Чудотворця. За народними повір’ями, саме цього дня Миколай Чудотворець спускався на землю з небес і обходив увесь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість. Пропонуємо вам кілька цікавих фактів про святого та цей день.
1. Народився єпископ Мир Лікійських десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві Миколай вирішив присвятити життя богослужінню, і вже в юні роки він стає священником. Батьки Миколая були заможними й залишили синові великий спадок. Це багатство частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не віддав усе до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, аби допомогти їм. Багато років святий Миколай був єпископом у Мирах (місто в сучасній Туреччині). На початку ІV століття, під час гонінь християн, він був ув`язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.
2. Свято Миколая прийшло до України 1088 року, за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого в середині IX століття над могилою Аскольда в Києві княгиня Ольга побудувала один із перших храмів Київської Русі. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
3. Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім'я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо – несправедливо скривджених. А ще він опікується студентами, мандрівниками та моряками. У нас цього святого називають «скоропомічним» – адже він завжди спішить на допомогу нужденним.
4. Сотні церков України побудовані на честь Чудотворця Миколая. У місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок та прикмет, в яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколу йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить – дорогу стелить»; а на Харківщині загадували: «Як на Миколу іній – буде овес». Постать Миколая поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
5. Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. Наприклад, на Харківщині 17, 18 та 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, аби наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена – перед матір’ю, як перед Богородицею.
6. У давнину на Миколая укладалися договори й угоди, бо всі були впевнені, що цього святого дня ніхто не наважиться на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.
7. Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молилися діти, як до образа свого заступника. На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай. Легенда оповідає «Чудо про немовля в Києві». Це сталося не пізніше 1091 року. Подружжя вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам'яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і упустила немовля у воду. У відчаї батьки дитини звернулися до святого Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитину знайшли неушкодженою «…лежаще мокро перед образом святого Миколая» на хорах Софії Київської.
За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Вони вірять у диво, створене святим Миколаєм, і навчаються у святого бути милосердними. У пам'ять про чуйне і добре серце святого Миколая цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
Свято наближається!
