Костянтин Терещенко. Моя історія війни
Для мене, як і для більшості українців, війна почалася з телефонного дзвінка. І понеслося ... Адреналін, перші сирени, не знаєш за що хапатися. Збігав за водою, їжа є, зачинив вікна спальниками та ковдрами. Квартира поринула у темряву, в якій ми проживемо три місяці.
Вже ввечері почули перші вибухи. Всі знайомі мені люди прилипли до екранів мобільних телефонів. Я ж, не маючи смартфона, відчував, як у колективному розумі піднімаються цунамі ненависті та жаху. Перші трупи, колективне безсоння та психоз, продовольчий ажіотаж. А далі - окупація, мародерства та звірства. Але в той же час більшість херсонців згуртувалися, взаємодопомогали та підтримували один одного, як ніколи раніше.