Повій, вітре, на Вкраїну
Слова С. Руданського
Де покинув я дівчину.
Де покинув карі очі, |
Повій вітре опівночі. | (2)
Між горами є долина,
В тій долині є хатина.
В тій хатині - дівчинонька, |
Дівчинонька - голубонька. | (2)
Повій тишком-нишком,
Над румяним милим личком.
Над тим личком нахилися, |
Чи спить мила, подивися | (2)
Як заб'ється в ній серденько,
І зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі - |
Вертай, вітре, опівночі. | (2)
А якщо вже позабула,
І другого пригорнула,
То розвійся по долині, |
Не вертайся з України. | (2)