Дивацтва Вікторіанської доби. Прикраси з волосся

Період Вікторіанства тривав приблизно 64 роки – з 1837-го до 1901-го (рік смерті королеви Вікторії). Та деякі історики визначають і значно довший відрізок. За своєю суттю, Вікторіанська епоха є часом найбільшого розквіту Британії: як економічного, так і соціального. Побудували залізні дороги, кардинально змінилося життя людей, покращилася якість їжі. У роки правління королеви Вікторії у Британії з'явилися: метро, вуличне освітлення, тротуари, водогін та каналізація. Тоді зріс добробут населення, а також спостерігався значний розвиток мистецтва, літератури, музики.

Мистецтво, архітектура та література

Типовими письменниками Вікторіанської епохи є Чарльз Діккенс, Вільям Теккерей, сестри Бронте, Конан Дойль, Редьярд Кіплінг та Оскар Уайльд; поетами – Альфред Теннісон, Роберт Браунінг і Метью Арнольд; художниками – прерафаеліти. Формується і досягає свого розквіту британська дитяча література з характерним відходом від прямої дидактики в бік нісенітниці і «шкідливих порад»: Льюїс Керролл, Едвард Лір, Вільям Рендс.

У галузі архітектури Вікторіанська епоха відзначена загальним поширенням еклектичного ретроспективізму, особливо неоготики. В англомовних країнах для позначення періоду еклектики використовується термін «Вікторіанська архітектура».

Цей час – цікавий, насичений подіями та креативними ідеями!

● Різдвяною ялинкою британці завдячують чоловіку королеви Вікторії, Альберту. Саме він, бувши німцем за походженням, ввів у Британії традицію прикрашати святкове дерево. Також саме в епоху Вікторіанства тут почали обмінюватися різдвяними подарунками та привітальними листівками.

● У дворянських колах було поширене прикрашання власного тіла за допомогою татуювань та пірсингів. Започаткував таку традицію син королеви Вікторії, принц Уельський.

● Біла мереживна сукня – універсальний вікторіанський одяг для дошкільнят будь-якої статі. Про це свідчать безліч світлин, які збереглися з тих часів. І чим заможніша родина, тим більш прикрашеною була сукня сина чи доньки. Одяг декорували стрічками, ґудзиками, бантами.

Окремої уваги варті незвичайні тогочасні прикраси.

Вироби з людського волосся або інкрустовані волоссям відомі ще з XIV століття. Вважається, що першими до цього дійшли мешканки одного шведського села. Використовуючи власні локони, жінки створювали незвичайні прикраси, потім успішно продавали їх, завдяки чому цілком непогано жили.

Вікторіанська епоха стала періодом відродження цього досить дивного мистецтва. Із локонів дорогих серцю людей робили ланцюжки та браслети, інкрустували ними брошки та медальйони. Причому справа не обмежувалася пасмою, вкладеною у виріб. Із волосся викладали цілі картини. Подібні прикраси найчастіше були меморіальними – на згадку про померлу людину.

Смертність у королівстві була висока, тому люди намагалися утримати пам'ять про коханих усіма силами та залишити те, що може підтримувати спогади про дорогих людей. При цьому волосся використовувалося не тільки для прикрас та картин «пост-мортем», але і як збереження радісних подій – народження дітей, весілля тощо.

Із волосся померлих сплітали вінки та оформляли панно. Але так само чинили і з волоссям живих членів сім'ї. Створювали сімейне панно з волосся всієї родини, на кшталт родинного дерева. Але не менш дивною була мода носити цілі гарнітури, сплетені з волосся. Сережки, браслети, намисто, шпильки – все, що тільки могли створити майстрині.

Справжній бум на волосяні шедеври стався у 70-80-х роках XIX століття. Цьому передувала смерть Принца Альберта в 1861 році – чоловіка королеви Вікторії. Королева поринула в тугу, а разом із нею й Англія. Жалоба королеви Вікторії затяглася на 40 років, до кінця її життя. Вона весь цей час не дозволяла собі носити багато прикрас, але винятком стала пам'ятна брошка з волоссям покійного або прикраси, які він дарував їй за життя. Зокрема і з волосся їхніх дітей. Альберт сам вигадував ескізи та замовляв у ювелірів.

З'явилася мода на публічну скорботу, але невдовзі країна втомилася сумувати. А королева Вікторія – ні. Тому Англія втішала себе все новими та новими волосяними прикрасами, поставивши їх створення у розряд ювелірного мистецтва.

Зберігання локонів не завжди вважалося частиною жалоби. Люди берегли їх як пам'ять, якщо кохана людина просто їхала далеко. Волосся спліталися в браслет, ланцюжок або кільце. Але куди більш естетичний виглядали композиції – абстрактні й навіть сюжетні. Прикраси з волосся робили переважно жінки середнього класу, чия майстерність високо цінувалася. Чоловічі аксесуари з волоссям могли служити символом заручин або шлюбу. Наприклад, кохана дарувала ланцюжок для годинника, сплетений з її волосся.

Багато вікторіанських правил і традицій сьогодні можуть здатися дивними. Проте вони досить цікаві та, безумовно, варті нашої уваги.