Дмитро Гнатюк. Легенда українського оперного співу

«У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я – щаслива людина». (Д. Гнатюк)

Видатний співак, Герой України, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, професор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Михайлович Гнатюк народився 28 березня 1925 року в румунському селі Старосілля (зараз Мамаївка) нині Кіцманського району Чернівецької області. Його батьками були прості селяни Марія Іванівна та Михайло Дмитрович, причому батько був ветераном Першої світової війни і все життя проходив із дерев'яним протезом замість ноги. Сім'я Гнатюків користувалася авторитетом в селі, хоча й була небагата.

У сімействі було шість дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. Майбутній співак чудово говорив румунською і непогано навчався у місцевій школі, дзвінко наспівуючи улюблені пісні в прибудові біля стайні. У восьмирічному віці хлопчик потрапив до церковного хору, де батюшка Мирослав, відразу відчув талант юного прихожанина та навчив його музичної грамоти.

Коли почалася Друга світова війна, Дмитро Гнатюк встиг закінчити тільки восьмирічку. Спочатку область Румунії, де знаходилося село Старосілля, зайняли війська СРСР, потім регіон приєднали до УРСР, а незабаром після цього сюди прийшли німецько-фашистські загарбники.

Сімейство Гнатюків було евакуйовано в місто Нижня Салда Свердловської області (РФ). Там Дмитрові вдалося отримати додатково середню освіту, і там же в 1944 році він пішов працювати сталеваром.

Після перемоги Радянського Союзу над Німеччиною юний музикант повернувся до Чернівців і отримав роботу в місцевому Музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської. Неабиякі вокальні дані артиста швидко привернули увагу фахівців, і незабаром Дмитро Гнатюк отримав запрошення до Державної київської консерваторії, де він і навчався камерному та оперному співу (1946 – 1951 рр..)

Продовжив здобувати освіту у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на режисерському відділенні. Один з виступів Дмитра Гнатюка, ще коли він вчився у консерваторії, відвідав Сталін. Можливо, ця зустріч посприяла молодому співакові у майбутньому.

Одразу після закінчення навчання співак був із розпростертими обіймами прийнятий до трупи Київського театру опери і балету ім. Тараса Шевченка на посаду соліста. Талановито виконані партії Євгенія Онєгіна, Фігаро, Ріголетто, Мазепи та багатьох інших персонажів забезпечили йому шалену популярність, а також гастролі в США, Австрії, Італії, Нової Зеландії тощо.

Оперний співак також був режисером-постановником та отримав популярність режисера-новатора. Дмитро Гнатюк здійснив постановки відомих та улюблених опер: «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Пікова дама», «Мазепа» Петра Чайковського, «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського, «Тоска» Джакомо Пуччіні, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Травіата», «Аїда» Джузеппе Верді, «Війна і мир» Сергія Прокоф’єва.

Крім роботи в Театрі імені Шевченка, артист ставив спектаклі в Донецькому театрі опери та балету імені Солов'яненка та в оперній студії Київської консерваторії. З 1985 року він став також режисером у Київському дитячому музичному театрі.

Дмитру Михайловичу скорилися не тільки оперні театри, а й естрада. Ця складова його кар'єри почалася з пісні «Два кольори», записаної в 1960 році. Грамплатівки з цією піснею скуповувалися величезними тиражами, пісня звучала в телепередачах і на радіостанціях.

Незабаром співак закріпив успіх, виконавши «Пiсню про рушник». У тому ж році Дмитро Гнатюк отримав звання Народного артиста СРСР.

Першою і єдиною дружиною Дмитра Гнатюка стала Галина Макарівна, з якою співак познайомився ще в молоді роки. Галина Гнатюк отримала філологічну освіту, працювала у сфері української граматики, історії мови. У пари з'явився син Андрій.

І Галина, і Дмитро досить багато часу приділяли своїй кар’єрі. У 1988 році Дмитро Михайлович був обраний головним режисером Театру опери та балету, а також  директором Національної опери.

Паралельно займався й політичною діяльністю як депутат Верховної Ради Радянського Союзу. Після проголошення незалежності продовжив свою політичну діяльність. Був заступником голови комітету ВР з питань культури і духовності, також був обраний народним депутатом. У 1996 році ним заснована Академія Мистецтв України. Він має звання Героя України (2005), обирався до Верховної Ради III скликання, де очолював комітет культури.

Дмитро Гнатюк, виступаючи як концертний співак, записав 21 платівку. У його репертуарі було понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.

Перший виконавець знаменитих хітів 1960-х «Два кольори» та «Як тебе не любити, Києве мій!» Дмитро Гнатюк помер 29 квітня 2016 року на 92-му році життя. Незабаром після цього 20 червня 2016 року, померла й дружина артиста.

Все своє життя Гнатюк присвятив розвитку та популяризації національного оперного мистецтва та вихованню кращих українських митців. За видатні досягнення він був нагороджений численними державними відзнаками.

28 лютого 2020 року в Печерському районі м. Києва видатному українському співакові відкрили меморіальну дошку. Її встановили на фасаді будинку, де жив артист, на вулиці Станіславського. В цьому ж будинку сім'я Гнатюка облаштувала кімнату-музей, присвячену творчому шляху виконавця. Виготовили й встановили пам’ятну дошку за рахунок рідних артиста. У розпорядженні Київської міськдержадміністрації говорилося, що відповідальність за її утримання та збереження теж взяла на себе сім'я Гнатюка.

«Якщо у вас немає волі, один талант не витягне людини. Є воля – є мета. Я слухав свого вчителя, Івана Паторжинського, і відчував свою місію – нести в світ нашу українську пісню». (Д. Гнатюк).

Нагадаємо маловідомі факти з життя співака:

• У Дмитра Гнатюка – три брати і дві сестри. Один з братів (старший) загинув у катівнях НКВС.
• На гастролях в Австралії та Новій Зеландії артист проспівав 57 сольних концертів за два місяці.
• Дмитро Гнатюк ледь не став названим батьком хлопчика – сина вождя африканського племені туарегів, якого в якості подарунка співаку запропонував рідний батько дитини.
• Голос співака відкрився після контузії на війні: через потрясіння відбулася мутація голосу.
• Улюблена партія Гнатюка – Остап у «Тарасі Бульбі» Лисенка, улюблений композитор – Д. Верді.
• Платівки з піснями Дмитра Гнатюка вийшли щонайменше 57-мільйонним тиражем.
• Дмитро Гнатюк збирав колекцію картин, у тому числі українських художників – Васильковського, Левченка, Пимоненка та інших.