Головна Новини Їх подвиг живе у піснях

Їх подвиг живе у піснях

02.09.2023 08:22

(До Дня закінчення Другої світової війни)

«І оживуть у пам'яті народу
Його вірні дочки і сини
Ті, що не вернулися з походів 
Грізної, великої війни»

(В.Симоненко)

2 вересня світ відзначатиме чергову річницю завершення Другої світової війни, участь в якій брали понад 60 країн. Одним із популярних сучасних пропагандистських наративів росії щодо Перемоги над нацизмом у тій війні є теза про те, що росія могла б виграти без підтримки інших народів, тим самим привласнюючи перемогу лише собі. Проте жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

На фронтах Другої світової у військових діях брали участь майже 7 мільйонів українців. За роки війни на руїни перетворились 720 українських міст, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент. За різними даними Україна втратила від 8 до 10 мільйонів людей, понад 3 мільйонів українських воїнів не повернулися з поля бою. Українці добре пам’ятають ті жахливі трагічні роки й досі вшановують подвиги своїх дідів, що відстояли мир ціною власного життя. Пам'ять про них зберігається не лише в музеях та архівах, а й у художніх творах: літературі, живописі, музиці. У пісні, яка є часткою національної пам’яті, найкраще проявляється українська душа.

Спасибі, солдати, за подвиг століть,
Якому нема і не буде ціни,
За право і щастя родитись, і жить,
І сіяти жито на мирні лани!


Цю лірико-епічну пісню на слова Бориса Олійника написав відомий композитор Іван Карабиць. З того часу численні хорові колективи та окремі вокалісти включали її до свого репертуару. Зворушливо виконала пісню Тамара Ходакова (учениця Євгенії Мірошниченко) на концерті "Мадонна України" у 2015 р.

Коли звучить пісня "Балада про мальви", серце стискається та завмирає. В ній йдеться про те, що мати чекає доньку з війни. А донька під вікном розквітла мальвою…

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти,
З мойого серця мальва проросла
І кров'ю зацвіла.
Не плач же, мамо, ти ж бо не одна,
Багато мальв насіяла війна.


Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х років, пісня ж народжувалась не так швидко. Композитор запропонував написати слова до створеної мелодії молодій поетесі Тамарі Севернюк. І в неї вийшов дуже гарний вірш. Приблизно в той самий час студент Богдан Гура написав вірш "Мальви". Обидва вірші сподобались В. Івасюку, але були зовсім різні і він на декілька років відклав тексти. Згодом повернувся до вірша Б. Гури. У 1975 році пісня "Балада про мальви" вперше прозвучала у виконанні Софії Ротару. Пісня так припала до душі народу, що її у різні часи виконували найкращі співаки: В. Зінкевич, С. Вакарчук, Л. Артеменко, В. Івасюк, херсонська виконавиця народних пісень З. Колісниченко й багато інших професійних артистів та аматорів співу.

Українські композитори разом з поетами напружено працювали над створенням вокальних творів патріотичного звучання. Їх можна згадати чимало:

⦁ композитор М. Вериківський присвятив воєнній тематиці цикл вокальних творів "У дні війни"

⦁ поет А. Малишко видав сім збірок поезій, вірші з яких були покладені на музику й транслювалися на фронтових радіостанціях під час Другої світової війни (найбільш популярною була його пісня "Хусточка червона"); 

⦁ композитор Л. Ященко, керівник відомого хору «Гомін», написав пісні: "Упав солдат" та "Балада про солдата"

⦁ херсонцям добре відома пісня наших краян М. Павлюка та М. Братана "Солдат спи"

та інші.

Після закінчення Другої світової війни українці, яким вона принесла багато горя та страждань, адже наша земля була одним з основних полів битви і саме по Україні війна прокотилася двічі, були впевнені, що війна більше не повториться. Проте не минуло й століття, як країну спіткала нова війна. А 24 лютого 2022 р. вся українська земля знову здригнулася від вибухів. З початком повномасштабної війни росії проти України чимало українців стали на захист держави. Серед них і люди творчих професій, які добровільно взяли до рук зброю. Багато хто з цих мирних людей стали героями. 

Ціною власного життя врятував побратимів всесвітньовідомий український оперний співак, соліст Паризької опери, волонтер В. Сліпак. Поетеса Ліна Костенко присвятила йому вірш "МіФ".

Ті, що народжуються раз на століття,

Умерти можуть кожен день. 

Кулі примхливі, як дівчата, –

вибирають найкращих...

З жалем, з криком у душі ми згадуємо відважних херсонців, великих друзів Гончарівки, які віддали життя за незалежну, вільну Україну.

За відмову грати на концерті до Міжнародного дня музики окупанти розстріляли прекрасного музиканта, диригента камерного оркестру "Гілея" Юрія Керпатенка

На фронті загинув відомий журналіст, режисер програм "Починайте день з нами", "Ранок на Скіфії" Антон Коломієць. Його добре знали, любили та називали «людина-настрій», адже він був дуже позитивною людиною і жив з посмішкою. Без його прогнозів погоди та традиційного: "І хай все у вас буде добре", - херсонці вранці не виходили з дому. А ще Антон дуже гарно співав. Незадовго перед початком війни він брав участь у мистецькому заході, що проходив у Гончарівці. Відвідувачі довго не відпускали його зі сцени та оплесками просили заспівати ще й ще.

За мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Президент України Володимир Зеленський нагородив Антона Коломійця орденом "За мужність". Нагороду присвоєно посмертно.

Згадаймо Антона Коломійця – справжнього українця, великого патріота своєї країни піснею "Горить вогонь" у його ж виконанні (тепер тільки у відеозапису).

Для багатьох культурних діячів, як і під час Другої світової війни, зброєю стала їх творчість. Твори, створені у цей період, особливо відверті, вразливі, патріотичні.
Як і пісня Олени Білоконь на слова Зої Журавки "Журавлі", від якої рветься серце:

Мамо, мамо! - 
Він крикнув криком журавлиним,
Мамо, мамо!
І янголом злетів у вись!...
Чуєш, тату,
Я захищав свою країну,
А ви живіть!
А ви живіть тут, як колись!
Я вас прошу, мене пробачте,
Інакше просто не зумів!..
Болить, я знаю, та не плачте!
І в небо янголом злетів!

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не лише себе, а й Європу та дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.
Ми обов’язково переможемо, адже правда на нашому боці, і знову буде мир на багатостраждальній українській землі, але ми ніколи не забудемо якою ціною він здобувається.

Є обеліски, плити і колони
І урочисті квіти роковин
І хто ми є ? Усім усі мільйони,
А хтось комусь однісінький один.
Тебе немає. Але є мій спомин
І не згадаю, ні, я спом'яну,
І спом'яну, і пом'яну.
І ще раз війни прокляну.

(Л.Костенко)

Інтернет-посилання

Календар подій

    1 2 3 4
567 8 9 10 11
12 13 14 15 16 1718
1920 21 22 23 24 25
26272829