Що з тобою калина
Що з тобою, калино моя?
Після дощику мала б сіяти.
Та чому ж ти смуткуєш, мов я,
Хоч не личить тобі сумувати?
Може, терпнеш, калино моя,
Що доспіло і вижухло літо,
У діброві не чуть солов'я.
Час настав і тобі посивіти.
Квітувалось, калино моя,
І раділось обом нам з тобою.
Тож сьогодні журба промовля
Розпрощалися ми із весною.
Не журись, калино моя.
Ще ж нам дано обом вогнєвіти.
Повернімо удвох солов'я
На твої розпломінені віти!