Метелик над вогнем

І ніщо не спиняє його,
І не треба за нього тремтіти,
Як метелик летить на вогонь,
Не страхаючись крил опалити.

Понад самим пломінням змайне,
І спурхне, і повернеться знову
Розтривожить знічев'я мене,
Воскресить нашу давню розмову.;

Так, як він, я спадав на вогонь,
Той, котрим ти мені пломеніла.
Крила серця сліпого мого
Найкоротшим зі слів опалила.

Я згорів у святому вогні,
Мав навіки забути про тебе.
Слово те називалося "ні",
І вмирати від нього не треба.

Надаремне летіти вздогонь
За літами, що звіялись димом.
Дивака, що спада на вогонь,
Залюбки назову побратимом.