Пісня про батька

Сонячне проміння взолотило хату,
Порох на стежині росами пропах..
Добрий ранок, земле,
Добрий ранок, тату,
Знову твою постать бачу у степах.
Жайвори співають, повнявіють хмари,
Полудень у полі піт гарячий ллє,
Де поміж колосся плинуть «Комунари».
В те тридцяте літо, в зоряне ТВОЄ.
У червневу північ пойняло грозою
І любов, і мрії, і труди, і дні...
І сьогодні в полі я іду з тобою,
Тату мій, всивілий в ранах на війні.
А ранкове сонце над садами плине,
А стежки-дороги пролягли в світи.
І дзвенить колосся в світлій долі сина,
І куди б на йшов я — поруч мене ти!