"Серце, віддане Таврії"

Два роки пройшло відтоді, як не стало письменника М.І. Братана. 13 березня літературна студія “Кулішева криниця”, яку довгий час очолював Микола Іванович, присвятила своє засідання ранній творчості поета. Ліричні поезії “Тавричанці”, “Ти пробач...”, “Маки”, “Жди —  не жди”, “Я полюбляв колись не в міру”, датовані 1958 роком, які ніде не публікувались, були представлені студійцям працівниками бібліотеки (В. Кікоть, Л. Руденко, Н. Гаврильченко, О. Петренко) та сином Миколи Івановича — Віктором Братаном.  Дружина Миколи Івановича — Раїса Василівна із задоволенням послухала посвяти свого чоловіка, адресовані саме їй:  “Тобі, веселко”, “Тобі, Чорнооке Раєня”, “Де ж ми зустрінемось знову...”  та ін.
Павло Кіндратович Параскевич розповів про М. Братана як про вчителя, письменника-прозаїка, людину, яка вболівала за Україну. Присутні друзі та колеги зі сльозами на очах знову змогли побачити свого наставника хоч і на екрані, але такого реального, щирого, відвертого, завдяки переглянутому сюжету з фільму “Микола Братан — серце віддане Таврії”, який підготував тележурналіст, заслужений діяч мистецтв України Валерій Кулик. Своїми спогадами про майстра слова поділилися В.С. Загороднюк (голова  херсонської обласної організації Національної спілки письменників України), Л.Д. Лагутенко (виконавчий секретар херсонської обласної організації Національної спілки журналістів України), а Олена Шевченко представила свою радіоп'єсу.
Завершилась зустріч піснею композитора А. Шейченка на вірші Миколи Братана “Різьблені ворота”.