Від сонця до сонця

Презентація книжки “Від сонця до сонця” М. І. Братана, про яку домовлялися з автором 13 березня (ввечері того ж дня Миколи Івановича не стало), все-таки відбулася.

Познайомитися з новою книгою прийшли письменники, художники, композитори, учні училища культури, члени літературного об'єднання “Кулішева криниця”, близькі та рідні.

Розпочалася зустріч відеосюжетом, підготовленим тележурналістом Л. М. Петрушенко про те, як місто прощалося з письменником. Потім хвилиною мовчання вшанували пам'ять М. І. Братана.

Протягом двох годин звучали вірші, пісні, спогади про останні зустрічі з митцем. Виразно прозвучали вірші “Ворон”, “Споминок дітей війни”, “Не забуть тих уроків”, які продекламували учні училища культури (викладач С. В. Капустян, заслужений працівник культури України).

Як “від сонця до сонця трудяться люди”, так трудився і автор збірки, не жаліючи серця. Бувало, не раз цитував:

...Бо ж не тільки я горлом беру,
Я і серце своє надриваю.

І однойменний вірш, який прочитала заслужена артистка України Валентина Дронова, яскраво розкрив тематику книги й задів за живе.

Лауреат державної премії імені Т. Г. Шевченка Анатолій Кичинський наголосив, що смерть Миколи Івановича дуже символічна. Він потягнувся рукою на полицю за книгою й раптово помер. Микола Іванович жив літературою і у передмові до своєї книги писав: “Література — моє життя. Моя довічна любов — мій талановитий і врівні безталанний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму”. Уже не писатиме...

Народний художник України В. Г. Чуприна запропонував увіковічнити пам'ять про М. І. Братана, присвоївши його ім'я обласній дитячій бібліотеці чи назвавши вулицю міста. Підтримав цю ідею В. П. Рилєєв, заслужений діяч мистецтв України. Викладач ХДУ І. В. Немченко висловив пропозицію назвати ім'ям М. І. Братана центр української культури при ХДУ. Тепло згадували Миколу Івановича та цитували його вірші письменники В. Мелещенко, О. Олексюк, А. Щербина, Н. Врищ, К. Савченко. Артист обласної філармонії Л. Солецький із сумом зазначив, що втратив жвавого співрозмовника по обговоренню прочитаного з найновішої сучасної літератури.

Композитор із Гладківки, директор місцевої музичної школи Анатолій Скуратівський допоміг композитору, директору ДМШ №3 Ігорю Полєвікову виконати пісню “Журавлі відлітають”, яка щемливо сколихнула душі присутніх.

Наймолодший поет, дев'ятикласник Владислав Закуракін прочитав свій вірш на смерть поета.

Найболісніше було говорити сину Віктору Миколайовичу, який подякував присутнім за вшанування пам'яті батька.

Закінчилася зустріч відеозаписом пісні композитора А. Шейченка на вірші М. Братана “Різьблені ворота”, яку в ті хвилини не можна було слухати без сліз.