Родинна пісня

А ми вже з тобою не юні, дружино,
Отак за весною і літо мине.
Вертаюсь до поля, до тої ожини,
Де ти в надвечір'я стрічала мене.

Роки немарно прожиті
Стала нам шляхом одним
Тепла та стежечка в житі
З цвітом ожиновим тим.

Доля дала нам немало
Радості й смуту в житті
Діти, квітують, як мальви, -
Наші скарби золоті.

Двічі

Душа моя, завжди, сміється чи плаче,
Завітної стежки в степу не мина.
Не знати б нам щастя без перших побачень,
Без чарів, які дарувала весна.

Жито-пшениченька хвилить,
Обрій тече, мов ріка.
Земле, що нас поріднила,
Де ще є в світі така?

Ходять і мрія і спомин
В гонах обвітрених літ,
Де заколошене поле
Шле нам родинний привіт.

Літа пролітають, як марево, тануть
Журись - не журись, їм нема вороття.
Та нам у любові не знати омани,
У нас вона, з нами, на всеньке життя.

Знов зацвітає ожина,
Колосом нива шумить.
Будем любити і жити.
Будемо жити й любить.

Двічі

В світі, де стільки ще злого,
Нас на добро окриля
Наша незрадна дорога,
Наша родинна земля.

Тричі