Жанри та мотиви творчості
Багатогранному обдаруванню художника підвладні різні жанри: портрет, тематичні й станкові композиції, барельєфи, пам`ятники-монументи. Твори митця відкривали численні республіканські виставки як своєрідні еталони виявлення щирості почуттів, віднайдення неповторного стилю і зовсім нової, авторської техніки штучного каменю.
Маючи природний талант, митець прагне до постійного удосконалення, руху вперед. А сувора вимогливість до себе й своїх творінь змушує багато працювати. Він сповнений нових ідей, різних задумок, що реалізуються в роботах різної тематики, проте в них домінує військова. Це й зрозуміло, адже війна пройшла через життя Василя Шкуропата з усією своєю жахливою жорстокістю. У березні 1942 року фашисти розстріляли батька-зв`язківця партизанського загону. На очах сина за трагічних обставин помирає мама. А йому, Васі, 12 років. І треба якось жити. Та попри всі неймовірні біди доля оберігала його, допомагала стати особистістю.
Тема війни стала підґрунтям станкових композицій "Колискова" (1967), "Прокляття війнам" (1967), "Переможці" (1968), "Партизанський зв`язківець Лука Шкуропат" (1974). Прекрасні суворі обличчя вражають щирістю, чистотою устремлінь. Тонко й поетично розкриває художник подвиг народу в часи тяжких випробувань. Тут автор підіймає одвічну тему для мистецтва — любові, материнства, тривоги та радості. В них майстер зумів знайти свої неповторні інтонації, своє пластичне рішення, що відразу привернуло увагу критики до його творчості. Роботи цього циклу репродукувались у багатьох республіканських виданнях як зразок високого поетичного відчуття й одухотвореності.
Скульпторові притаманне бережливе ставлення до неповторної індивідуальності людини, прагнення до глибокого психологічного осягнення характеру сучасника. У портретній галереї, створеній Шкуропатом, – люди різних професій: академік Євген Тарле (1965), професор Євген Челишев (1984), суднобудівник Женя Мальцев (1968), агроном Коваленко (1968), художники В. Тимошенко (1982), Б. Каплунович (1979), капітан далекого плавання В. Артєм`єв, Герой Соціалістичної Праці Д. Моторний (1984) і багато інших. В цих роботах відобразилися кращі риси мистецтва майстра – здатність енергійно виявляти суть характеру й при цьому не втратити відчуття складності, багатогранності людської особистості. Майстер пред’являє до портретного жанру особливі вимоги. Їх приваблювальна сила – у впевненому емоційному ліпленні, виразній пластиці, сміливому узагальненні та вмінні виявити напружену роботу думки, духовний склад. Глядач відчуває внутрішню свободу, гідність, широкий погляд на світ портретованого.
