Становлення творчої особистості скульптора

 

Народився 4 лютого 1930 року в с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області. У 1954 р. закінчив Дніпропетровське художнє училище (педагоги: Є.В. Бєляєва, А.В Ситник).

У 1960 р. закінчив Київський художній інститут (педагог М.Г. Лисенко). Від 1970 року є членом Національної Спілки художників України.
Його дипломна робота "В полі" була представлена  на республіканській виставці в Києві, потім – у Москві. Однак саме Херсон став для скульптора тим місцем на Землі, де його талант розкрився на повну силу.

 

Від твору до твору рука скульптора ставала міцнішою й упевненішою, роботи забарвлювалися новими інтонаціями. З часом змінюється особисте життя. До молодого митця приходить велике світле кохання. Він одружується з Юлією Балацькою, у них народжуються сини. На цей період життя випадає розквіт ліричного обдарування, якому притаманні ніжність, сповідальність.

 

Турботлива ніжна Юлія не лише оберігає тепло сімейного вогнища, вона надихає чоловіка на нові теми, тому у скульптора з`являються  композиції "Юність" (1969), "Мати й син" (1969), "Ніжність", "Тавричанка" (1972). Ці роботи з`являлись у випусках кінохронік і репродукувались на шпальтах часописів.

 

Виразні і несподівані за своїм образним втіленням роботи "Дощик" (1980), "Рибачки" (1982). Краса, прихована у простому й буденному, розробляється автором у чудові композиції, наповнені радістю життя, теплотою дитинства, світлим сприйняттям світу. Особливість виконання цих робіт – не лише в особливій ритмічній побудові, але й в умінні автора глибоко відчувати духовний бік явища.

 

Творчість Василя Шкуропата – явище суспільно значиме. Напрочуд цілісна, вона хвилює сучасників і, безумовно, буде цікавою прийдешнім поколінням. Його роботи експонуються у багатьох музеях України та зберігаються в приватних колекціях.