Життєпис
Багато хто в дитинстві займається танцями. Але з часом, коли це починає вимагати більших зусиль, часу та наполегливості, одиниці знаходять в собі сили підвищувати та вдосконалювати свою майстерність і в майбутньому стають професіоналами та кваліфікованими працівниками в галузі хореографічної майстерності. Одним із таких є заслужений працівник культури України Василь Васильович Чуба.
Він народився 24 вересня 1949 року в м. Бериславі Херсонської області в сім'ї робітника. Свої дитячі роки провів на берегах сивого Дніпра. Чудова природа й бурхливі дніпровські плавні завжди дивували хлопця, а згодом вплинули на вибір ним сфери діяльності, формування його естетичних поглядів, бо він ще змалку мав схильність до народної творчості, зокрема хореографічної.
"Явдохо, що в тебе за синок, на місці не сидить, все пританцьовує, аж горить", - саме так казали люди про Василька його батькам. Маючи жвавий інтерес до танців, почав займатися хореографією ще в молодших класах. Брав участь у шкільних концертах, але цього було замало, і він вступив до танцювального гуртка районного палацу культури. Згодом, разом зі знайомством із танцювальним мистецтвом, з'явився інтерес до театрального мистецтва. Годинами він тренувався й набував майстерності, власної манери виконання танку, завдяки чому виникло бажання стати артистом, а в майбутньому - керівником танцювального колективу.
На той час районний відділ культури запропонував В. Чубі, як активному учаснику й переможцю конкурсів та оглядів художньої творчості, завідувати Суханівським сільським клубом. Василь Васильович організовує танцювальний, а згодом драматичний гуртки, але відчуває, що для роботи з людьми, не вистачає досвіду та освіти, зокрема педагогічної, тож самостійно вивчає літературу з хореографії, розбирає рухи, вправи по записам - йде процес самовдосконалення, накопичуються знання педагога і хореографа-постановника.
Через рік (1967) вступив до Херсонського училища культури за спеціальністю "Керівник танцювального колективу". Там Василь Васильович познайомився з творчою, цілеспрямованою людиною, заслуженим працівником культури України Тамарою Пилипівною Ерліх. Саме вона відіграла величезну роль у становленні поглядів В. Чуби та закладенні педагогічних основ його діяльності.
З 1969 року, ще навчаючись, почав працювати на посаді балетмейстера дитячого колективу Херсонського будинку культури суднобудівників. По закінченні училища (1970) продовжував творчу та педагогічну діяльність у славнозвісному заслуженому ансамблі танцю "Світанок" Палацу суднобудівників, яким керував Адольф Уманов.
Вісім років напруженої творчої репетиційної роботи пов'язані саме з цим колективом. Ставши солістом, В.В. Чуба робить свої перші педагогічні кроки з дитячим колективом, а з 1971 року працює репетитором заслуженого ансамблю "Світанок".
Важливу роль у формуванні поглядів В. Чуби як педагога й хореографа відіграли гастролі, знайомства з іншими творчими колективами різних міст, областей, республік, країн (Миколаїв, Одеса, Київ, Італія).
Свою практичну діяльність хореограф продовжив у 1974 році в Херсонському Палаці культури текстильників, очоливши хореографічну студію. А з 1976 року почав працювати артистом балету та педагогом-репетитором вокально-хореографічного ансамблю "Дніпрянка" Херсонської обласної філармонії. Вів клас вдосконалення хореографічної майстерності, який, крім учасників ансамблю, із задоволенням відвідували артисти балету, що працювали в естрадній групі філармонії.
1980 року за сімейними обставинами довелося залишити велику сцену і два роки працювати керівником дитячого колективу в Херсонському палаці суднобудівників.
Роботу балетмейстера першої категорії у Палаці культури текстильників в народному ансамблі танцю "Таврія" було розпочато вже з квітня 1983 року. Це був важкий час. Через три місяці повинен був відбутися захист та підтвердження звання народного колективу, тому і працювати водночас постановником хореографічних композицій, і брати участь в їх виконанні було дуже важко.
За відносно короткий проміжок часу було здійснено постановки: "Веснянка", "Романс", "Революційний етюд", "Український народний танець", "Херсонський гопак", угорський танець "Чардаш", "Трудова Херсонщина", "Ось під вишнею", "Чумарочка", "На схилах Дніпра", "Солдатська полька", "Російський танець з хустинками", "Життя і смерть", хореографічний триптих "Чекати на тебе", "Переяслівка", "Буковинський весільний", "Херсонська кадриль", "Козацький похід"; танці до театральних вистав та новорічних свят. Хореографічні твори "Чекай мене", "Горлиця", "Очерет" визнавались журі конкурсів кращими балетмейстерськими роботами.
Ансамбль "Таврія", який очолював В. Чуба, багаторазово презентував хореографічне мистецтво Херсонщини в Угорщині, Монголії, Болгарії (1986-1987 рр.), став Лауреатом фестивалю "Дні культури в Монголії", за що отримав почесну грамоту. "Таврія" була неодноразовим переможцем на обласному конкурсі хореографічних колективів "Херсонщини весняні візерунки"; Лауреатом Всесоюзних оглядів самодіяльної художньої творчості трудящих.
За успіхи в розвитку самодіяльного мистецтва В.В. Чуба був неодноразово нагороджений медалями, а в 1991 році Указом Президії Верховної Ради України Чубі Василю Васильовичу було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".
Здавалося, тепер все лише починається, проте розпад СРСР, занепад економіки послабили інтерес до хореографічного мистецтва та негативно вплинули на розвиток танцювальних колективів, які в більшості випадків залишилися без підтримки та належної матеріальної бази. Подібна доля спіткала й Народний ансамбль танцю "Таврія".
З 1993 року В.В. Чуба був переведений на роботу до школи-ліцею № 58 (зараз Таврійський ліцей мистецтв) м. Херсона завідуючим кафедрою хореографії. На той час кафедра не мала необхідного обладнання та умов для повноцінного функціонування. Тому роль В.В. Чуби не лише як педагога, але й вихователя, організатора була винятковою. Було зрозуміло, що працювати без роздягалень та станків для дітей майже неможливо, тому за матеріальної підтримки батьків з'явився перший обладнаний дзеркалами та станками клас, розширилася костюмерна кімната, створені сприятливі умови для навчання й виховання ліцеїстів. Паралельно велися пошуки кваліфікованих викладачів, формувався репертуар майбутнього колективу. До роботи залучалися провідні фахівці хореографічного мистецтва Херсонщини: А.Є. Рехлицька, Н.А. Воловчик. Н.В. Терешенко. С.Ю. Богданов.
У березні 1993 року було засновано ансамбль «Чубарики», який вже через півроку став переможцем обласного конкурсу хореографічних колективів і відстояв звання зразкового ансамблю танцю.
У 1998 році В. Чубу запросили до Херсонського державного педагогічного університету працювати за сумісництвом. А вже з 1999 року він очолив кафедру хореографії.
З метою створення та популяризації хореографічних творів, пошуку нових яскравих балетмейстерських робіт та молодих талановитих виконавців, поновлення репертуару аматорських хореографічних колективів, кафедрою було підготовлено й проведено конкурси-фестивалі "Лельник" (1998 р.), "Пробудження'" (2000 р.), "Натхнення" (2002 р.).
Художні колективи відрізнялись оригінальністю та самобутністю в популяризації унікальних зразків народної творчості, засвоєних із класичного вітчизняного й зарубіжного репертуарів, про що свідчать досягнення високих місць у конкурсах та фестивалях хореографії.
Сьогодні професор В.В. Чуба продовжує свою творчу діяльність на кафедрі хореографії Херсонського державного університету, допомагає в підвищенні й вдосконаленні викладацького рівня молодих викладачів, працює над розширенням та ростом творчих колективів, народженням та вихованням майбутніх хореографів, очолює творчу лабораторію з хореографічної майстерності.
Відповідальність, талановитість, вимогливість до себе та колег, професіоналізм, пошук нових ідей, вміння вирішувати проблеми, готовність надати допомогу всім, кому вона потрібна – це складова справжнього лідера колективу, яким є Василь Васильович Чуба.
(Взято зі статті Чабан Н.І., Неветос І.В. Знай наших! // Печатное слово: информ.-метод. журн. изд. ХГУ - Херсон : ХГУ, 2003 г. - № 5. - С. 5-8.)
