Головна Книга в кадрі Віртуальні виставки "Живи у віках, Незалежна Україно"

"Живи у віках, Незалежна Україно"

"Живи у віках, Незалежна Україно"

24 серпня наша держава відзначає День Незалежності України. Це свято віддзеркалює одвічне прагнення українського народу до єдності, суверенності та самостійності.
До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом. Історія формування української держави має тисячолітню традицію.
І тільки у 1991 році 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради республіки проголосила незалежність та створення самостійної держави — Україна. Біля трибуни опозиціонерами був виконаний гімн Українських Січових стрільців. Пісню  відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.
Повну державну незалежність Україна здобула після проведення загальнонаціонального референдуму 1 грудня 1991 року, коли за її незалежність висловилися 90,32% громадян. Схваливши на всеукраїнському референдумі Акт проголошення незалежності України, народ надав цьому документові реальної сили та започаткував новий етап розвитку історії нашої держави.

 

 


Державні символи України 


Україна як суверенна й незалежна держава має власні національні державні символи. Державні символи – важливий атрибут сучасної держави, що символізує її суверенітет. Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн.

 Державний прапор України 

 

Відзначення кожної річниці державного суверенітету розпочинається з 23 серпня - Дня українського прапора. Кожного року у День прапора урочисто проводиться церемонія підняття українського стяга в багатьох містах. З поваги до державної символіки України, цю ініціативу традиційно підтримують і закордонні дипломатичні установи.
28 січня 1992 року Державний прапор України офіційно затвердили як державний символ.
Упродовж історичного становлення Української держави синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу.
Український прапор відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію, відзеркалює всю історію держави. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Відомо, що  синьо - жовті кольори на прапорі мають тисячолітню історію та сягають часів Київської Русі. Благородні синій і жовтий кольори трактують, як безхмарне небо - символ миру і стиглі пшеничні ниви, як символ достатку.

Сьогодні українські воїни на фронті бережуть і захищають наш прапор як святиню. Під жовто-блакитним стягом українські війська громлять рашистів, звільняючи нашу країну. Ми віримо, що наш Прапор замайорить на всій території України.

Державний герб України

 

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на українській території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак та оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі. Найдавніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. 
19 лютого 1992 року Верховна рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначивши його головним елементом Великого Державного Герба. Золотий Тризуб на синьому щиті офіційно став національним символом українців часів визвольних змагань XX століття.
Обравши тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки. Він символізує спадкоємність традицій на території країни. 28 червня 1996 року цей символ було закріплено в Конституції.


Гімн України

 

Восени 1862-го на одній з патріотичних вечірок у Києві поет Павло Чубинський написав вірш, який починався словами "Ще не вмерла України ні слава, ні воля!" За ці поетичні рядки 23-річного Чубинського вислали в Архангельську губернію через "шкідливий вплив на розум простолюду". Але вірш Павла Чубинського все ж надрукували у львівському журналі "Мета". Цей текст сподобався композиторові Михайлу Вербицькому і він написав до нього музичний супровід. Перший запис пісні "Ще не вмерла Україна" відбувся у жовтні 1910 року в Кельні на фірмі Gramophon. Солістом був український оперний співак Модест Менцинський. Цей запис зберігся та дійшов до наших днів.
Звісно, в часи Радянського Союзу пісня "Ще не вмерла Україна" була під забороною як "буржуазно-націоналістична".
Уперше в радянському контексті публічно гімн України заспівали Василь Жданкін, Віктор Морозов та Едуард Драч. Це сталося 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю "Червона рута" у Чернівцях. Уже за два роки Україна проголосила Незалежність. Пісня "Ще не вмерла Україна" стала Державним гімном України.


Традиції святкування


Головні офіційні заходи на День Незалежності традиційно проходять у Києві. У цей день президент України дає урочистий прийом, а всі перші особи держави покладають квіти до пам’ятників українцям, які зіграли важливу роль у становленні незалежної української держави. Також президент та інші представники верхівки української влади часто беруть участь у молитві за Україну в Софії Київській.
У перші роки незалежності Україна не проводила військові паради, тому що позиціоювала себе як мирну позаблокову державу, яка відмовилася від ядерної зброї та не потребує демонстрації сили.
Крім парадів, на День Незалежності в Києві зазвичай проходять масштабні концерти та інші заходи, а ввечері свято відзначають салютом.
Цьогоріч гучних святкувань Дня Незалежності України не планується, бо масові зібрання людей є небезпечними.  Відбудуться заходи локального рівня, більшість з яких будуть корисними та пізнавальними.
Нагадуємо, що дотримування заходів безпеки - обов'язкове, не ігноруйте сигналів повітряної тривоги.

 

Листівки


У день державного свята ми прагнемо привітати як можна більше своїх знайомих, проявити увагу до рідних, друзів, колег...  Сприяють цьому красиві патріотичні вітальні листівки, які додають святу  гарного настрою. Великі видавництва, майстри, умільці щоразу готують нові листівки для привітань. Особливо вирізняються своєю унікальністю патріотичні листівки зроблені своїми руками. Вони виглядають як маленькі шедеври, приносять набагато більше приємних почуттів.
Вітаймо один одного від щирого серця та отримуємо, не зважаючи ні на що,  гарні емоції та віру в нашу Перемогу.

 

Вишиванка


Ще одна промовиста та яскрава традиція, яку започаткували українці, -  на честь свята вдягати святкові вишиванки. По всій Україні на День Незалежності влаштовуються паради вишиванок.
Вишиванка — це оберіг. Колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення й разом створюють енергетичний заряд речі. Одяг є ідеальним текстом, збіркою міфів і вірувань народу.
Українські вишиванки - це гордість нашого народу. Вони втілюють родючість української землі, щедрість і гостинність нашого народу. Після здобуття  незалежності вишиванка стала символом, який об'єднав  країну. Носити сорочки та сукні стало престижно. Дивовижна краса, вишита жіночими руками, відрізняється візерунками. У кожному регіоні він свій, характерний саме для цієї місцевості. Херсонські вишиванки славляться зображенням вишитих тварин, півнів, зозуль, коней, оленів. Також на них часто вишивають "дерево життя", як у харківських вишиванках. 
Кожен колір має своє символічне значення: червоний - означає любов, чорний - тугу, білий - ненависть і чистоту, жовтий - радість, синій - воду, небо, спокій.
Красивим, зручним, стильним одягом наш народ показує, що вони українці - вільні, сміливі, креативні. Популярність вишиванок набирає обертів, особливо сьогодні, адже український одяг - це кращий спосіб самовираження. Тож зустрічаймо державне свято у вишиванках, навіть, якщо не буде можливості долучитись до загального святкування.

Живопис вільних


За роки незалежності помітно відроджується образотворче мистецтво. Українські митці, які працюють продовж цього часу, створюють свої кращі, безцінні твори, які славлять Україну. Не раз багатогранні полотна українських художників представлялись у провідних галереях Європи, брали участь у Венеційському бієнале... Імена багатьох з них відомі у світі: І.Марчук, А.Криволап, К.Білокур...
Митці передають подих сучасності, прагнуть, щоб їх  творчість бачили, особливо на престижних святкових виставках. У мирні часи художники запрошували усіх охочих у виставкові зали долучатися до мистецтва та помилуватися красою мальовничої України, відтвореною на картинах. 
З початком війни українські мистці не змогли залишитися осторонь загального лиха та стали зображати на своїх картинах жахи та наслідки російського вторгнення в Україну. Талановиті живописці та графіки не лише фіксують те, що відбувається, а й допомагають осмислити все та пережити.

 

Ірина Потапенко
"Хроніки з підвалу" - називаються акварельні роботи Ірини. Незважаючи на всі жахи війни, художниця змогла зберегти та передати на папері найкращі людські якості. У мирний час Ірина працювала дитячим ілюстратором і мультиплікатором. За її словами, зображати війну їй нестерпно боляче.
"Художники – чутливі люди. Я малювала, бо відчувала сильний біль. Наразі спустошена після знімків Бучі. Не можу малювати", – говорить художниця.
За її словами, малювати війну - значить віддавати всього себе, тому іноді доводиться робити перерву.

Ольга Вільсон
Військові роботи Ольги – терапевтичні. Світ на її малюнках зображений різнобарвним, а душі тих, кого з нами більше немає, – у синьо-блакитних тонах. На полотні поєднується світ живих і мертвих. Попри трагічний зміст, роботи Олі вийшли теплими та зворушливими. Дивлячись на її малюнки, розумієш – убиті люди не пішли далеко, вони залишились разом із нами.
"Не хотіла малювати на тему війни, а тим паче серію робіт. Сил не було, руки тремтіли, а на очі наверталися сльози. Коли почала малювати свої емоції та зображати події – мені стало трохи легше. Мені написала незнайома дівчина, що це може стати арттерапією для багатьох. Ці слова мене надихнули, і я продовжила малювати. Я малювала також із надією дотягнутися до людей із різних куточків світу. Хотіла показати наш біль. Сьогодні мені пишуть люди з різних країн, що вони дуже вражені та зворушені", – розповідає художниця.
Ольга намагається відобразити на папері всіх загиблих на війні людей, особи яких потрапили у хроніки новин.

 

Олег Шупляк
Монументальні роботи Олега Шупляка вражають буянням фарб. З першого погляду стає зрозуміло, що за справу взявся майстер. У батальних сценах зіткнення двох світів – української армії з російською – війська окупанта зображені у брудних темних тонах. На контрасті із похмурими відтінками російських військ українські військові зображені у яскравих світлих кольорах.
У сюжетах Шупляка ЗСУ – переможці. На боці України – сили добра у вигляді святих та ангелів. Окупант у художника – похмурий Мордор, що втілює зло.

 

Юрій Журавель
Від початку російської агресії проти України рівненський художник Юрій Журавель намалював кілька десятків злободенних карикатур.
На відміну від попередніх, роботи карикатуриста Юрія Журавля сповнені злої сатири. Художник глузує з окупанта, зображуючи його в дурному, потворному та жалюгідному вигляді.
"Ці ідеї треба швидко реалізовувати, одразу. Вони з'являються, коли чую якісь новини – дуже багато героїчних випадків є. Зараз я вже який день малюю та не можу реалізувати ідею як наші воїни, як Атланти, тримають небо, і з іншого боку якби щит є у європейських країн, і Україна дійсно потребує цей щит", – говорить художник. 

Христина Данько

16-річна Христина Данько з Києва. Навчається в художньому коледжі, малює та страшенно любить своє рідне місто. 24 лютого вона з сім’єю евакуювалася до села під Васильковим. Утім, через постійні вибухи й обстріли невдовзі перебралася до Ужгорода, де прожила наступні пів року. Перші тижні війни Христина переживала важко, нічого не могла робити, ні про що думати. А наприкінці березня різко повернулася до малювання, яким займається з 2018 року.
Христина Данько має дві серії ілюстрацій на воєнну тему. Перша - «Сумую за тобою» про втрату близьких родичів; друга - «Втрата» більш розлога серія, яка включає втрати й матеріальні (наприклад, будинок, місто тощо). Назви цих серій – рішення спонтанні.
Конкретних прототипів у картин Христини немає. Утім, коли дівчина поїхала в табір від організації «Діти героїв» і зустріла там тих, хто втратив тата на війні, відчула, наче побачила людей, яких малювала.
«Сама я нікого не втрачала у війні, на щастя… Єдине, що я дуже прив’язана до Києва, а через війну пів року не була в місті… Тепер мені дуже боляче, коли на Київ летять ракети…», – говорить дівчина.
Христина каже, що її сприйняття війни дуже змінилося з початку повномасштабного вторгнення. Зараз вона відчуває менше страху, її емоції тепер – це більше про ненависть, злість… «І мистецтво дуже допомагає мені переживати все це», – говорить Христина.
З липня художниця малює на замовлення. На воєнну тему в дівчини замовляли ілюстрації до оповідань, як подарунки військовим. Також вона малює портрети, листівки на весілля, пейзажі тощо.
«Оце різноманіття мені теж допомагає, бо малювати лише воєнні ілюстрації дуже виснажливо морально», – зізнається художниця.
Після війни Христина мріє жити в Україні та ще більше творити. Прагне, зокрема, доносити правду про росію. «Наразі я не знаю, якими способами можу це зробити, окрім малювання… Але нагадувати про злочини росії треба постійно, щоб це все ніколи не повернулося», – каже Христина.

Максим Бровченко

11-річному Максиму Бровченко з Бердянська 1 квітня  вдалося вибратися з окупації до Запоріжжя, що для хлопчика стало неабияким викликом ще й тому, що Максим – дитина з аутизмом. Згодом через обстріли міста родина переїхала, і тепер вони мешкають у Києві.
Раніше Максим малював космос і вигадані або гіпотетичні світи, що за межами нашої Сонячної системи, планету А, на якій ніколи не було війни. А тепер він малює про війну.
Початок великої війни для Максима не був несподіванкою, каже його мама Оксана Бровченко. Ще в серпні 2021 року він говорив, що це неодмінно трапиться. Максим із мамою тоді зайшли в мілітарі-магазин. Хлопчик попросив купити йому ручний протитанковий гранатомет або хоча б п’ять гранат, казав, що йому треба буде захищатися. Потім Максим намалював поле з соняшниками в диму й говорив мамі, що все горітиме. З вересня минулого року почав прокидатися серед ночі: йому снилася війна. З січня через ці думки хлопчик зовсім погано почав спати. Попри це, у сім’ї ми про війну майже не говорили.
«Я думаю, що ця тривога заклалася ще у 2014 році. Тоді я теж збирала речі, тривожну валізу… Мабуть, той тривожний настрій відбився на ньому», – пригадує Оксана.
20 лютого цьогоріч Максим намалював, як він каже, бога війни. На картині все було закривавлене. А коли 24 лютого в Бердянську пролунали постріли, хлопчик прокинувся й сказав мамі: «Це сталося».
«Для Макса все це було дуже складно. Йому здавалося, що нема чим дихати. Перебої зі світлом, світломаскування, спускання в погріб дуже впливали. Його життєвий цикл і ритм були цілком порушені. Він став більш тривожним. А потім почав втрачати чутливість – з’явилися сенсорні проблеми. Коли 1 квітня ми виїхали до Запоріжжя, він майже нічого не відчував: ні голоду, ні холоду. Казав: "Я не знаю, чи я є, чи мене нема"», – пригадує мама Максима.
Поступово з допомогою мами хлопчику стало краще психологічно. Він створив групу у Facebook, де описував цей період свого життя. А заразом повернувся й до малювання. За словами матері, спершу малюнки Макса були дуже темні, майже без кольору. Тоді він сказав, що в ньому самому немає кольору.
З часом роботи ставали яскравішими. Багато його картин про перемогу. Часто Макс звертається до синьо-жовтих відтінків.
«Я показую, що відбувається в моїй Україні та свої мрії… Я малюю те, що бачу у своїй душі. Показую свій світ і те, що зараз у моїй Україні. Мрію про перемогу», – каже хлопчик.
«Я мріяв до війни продати картини й відремонтувати обсерваторію в Бердянську, щоб ми могли вивчати зоряне небо, і щоб в нас була астрономія», – говорить він. Зараз Максим продає картини, щоб допомагати ЗСУ, «щоб настала перемога, усі повернулися додому й настав мир».
Максим каже, що він більше не відчуває тривоги. «Я лише злий на русню й ненавиджу їх. Ми жили в чудовому Бердянську, у нас усе було добре… Я не пробачу російським військовим те, що вони вбивають і мучать людей», – описує свої почуття 11-річний художник.

 

Пісні патріотичного звучання


З давніх часів свої враження, переживання людина виливала в пісні. Сучасна українська пісня є новітнім доповненням українського фольклору, вона являє собою складний та водночас унікальний культурний феномен. Патріотична пісня на сучасному етапі намагається наслідувати етнічну тенденцію: пісня має надихати, підіймати настрій, зміцнювати віру у краще майбутнє. Одним із найпопулярніших циклів із давнини був історичний, адже саме в цих піснях оспівувались реальні історичні події, уславлювалися герої та відображався настрій народу в цілому. Сучасні історичні події змушують авторів пісень знову звернутися до жанру історичної пісні.
Через загострене становище в Україні виникає велика кількість патріотичних пісень, які нерідко стають гімном подій чи духовного стану нації. У багатьох сучасних виконавців патріотичні мотиви стали провідними у творчості, причому реалізуються вони в найрізноманітніших аспектах – від замилування красою рідного краю (пісня «З нею» у виконанні «Океан Ельзи») до філософських роздумів над долею рідної країни, її народу, культури взагалі. 
Ці пісні не просто данина часові, це твори, які зображують новий історичний напрямок. Тематика й мотиви цих пісень багатопланові, різношарові, але об’єднані одним патріотичним звучанням.


“Червона калина” 


Сотню років тому пісню «Ой, у лузі червона калина» співали січові стрільці, і вона стала неофіційним гімном легіону УСС. Тепер, у 2022-ому, під час безжальної війни росії проти України ця пісня знову зазвучала, але з новою силою.
Після того, як у Києві зі зброєю в руках акапельно пісню «Ой, у лузі червона калина» заспівав лідер українського гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, її почали співати, переспівувати й інтерпретувати чи не всіма мовами. Слова «ми піднімемо тую калину», «ми відбудуємо нашу славну Україну» можна почути під час заряджання зброї, допомоги цивільним і за кермом автівки чи бронетехніки. Як і багато років тому, так і тепер історичний ворог у нас той самий, ті ж самі завдання та виклики. На жаль, історія повертається. Слова «розпочали стрільці українські з москалями тан» повторюються, адже  упродовж війни у нас тривають бої –  для когось криваві, для когось смертельні, а для когось як героїчний танець.  Але якщо ми не будемо так працювати, так боротися, як це робили січові стрільці, то втратимо свою незалежність.
Досі нема єдиної думки щодо народності музики «Ой, у лузі червона калина». Режисер Степан Чарнецький, який у 1914 році додав пісню до вистави, стверджував, що мелодію пісні підібрав він сам. Володимир Гордієнко, історик Січових Стрільців, вважає, що тоді ж, у 1914 році, музику «Ой, у лузі червона калина» написав відомий композитор, автор стрілецьких пісень, головний капельмейстер Армії УНР Михайло Гайворонський. Музикознавці вважають музику народною. Принаймні в наш час вона назавжди стала народною.

«Не твоя війна»


«Не твоя війна» - твір легендарного гурту «Океан Ельзи». Його лідер – Святослав Вакарчук небайдужий  до політичних дій в Україні та розкриває своє ставлення ще й через пісню. «Не твоя війна» – пісня, в якій, як стверджує сам Вакарчук,– рецепт, як нам жити далі та чия насправді війна. Роботу над піснею було завершено у січні 2015 року. За словами С. Вакарчука, головна ідея пісні, що приховано у назві, є непростою для зізнання навіть самому собі – нам, українцям, протягом багатьох століть постійно нав’язують зовні чиїсь думки, дії та навіть війни. Нині настав час, врешті, брати відповідальність та ініціативу на себе.  Ховати голову в пісок, думати, що «якось владнається» − це не працює в контексті історії. Тому в нашій пісні звучить питання, скільки ще дітей заберуть такі війни.
Підсилює звучання пісні кліп, який було відразу знято та презентовано разом із піснею. У ньому знявся не тільки «Океан Ельзи», а чотири сотні шанувальників гурту. Головним символом кліпу є монета – на одному її боці добро, на іншому – зло. І українці, за словами Святослава, так само весь час покірно чекають, на який же бік вона упаде, як вирішить доля, замість того, щоб взяти цю долю у свої руки.
Отже, пісня гурту «Океан Ельзи» «Не твоя війна» засвідчила тісний зв’язок із давніми фольклорними традиціями та образами, що робить її зрозумілою широким верствам населення. 

«Україно»

Пісню «Україно» гурту «С.К.А.Й.» було презентовано 23 серпня 2015 року. Вона стала новою версією неофіційного гімну України, рок-версією пісні Тараса Петриненка. Провідний мотив цієї патріотичної пісні – це любов до рідного краю, що зображується в епітетах і метафорах: «по золотих твоїх стежках», «квітнеш ти», «не можна не цвісти».
Гурт «С.К.А.Й.» зробив цікаве доповнення – прочитав речитативом фрагмент із поеми Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Шевченкові пророчі та істинні слова доводять, що тільки національне єднання, тільки громадянський мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе майбутнє.
Цей твір слугував дороговказом на шляху національного відродження українського народу, бо в ньому піднято важливі проблеми, які чекають свого розв’язання саме сьогодні, в час становлення української державності.

«Герої не вмирають»

Пісня Анастасії Приходько «Герої не вмирають». Це одна з найемоційніших пісенних композицій останнього часу. Патріотична рок-композиція «Герої не вмирають» присвячується всім українським героям, які віддали за нашу країну найцінніше, що в них було – власне життя. У цій пісні ми чуємо традиційні для українського фольклору звертання до мами, заклики та звернення з проханням до Бога, тут також зображено одвічні українські цінності: небо синє, пшениця, що є символами миру.
«Це одна з найважливіших і знакових робіт для мене. Я дуже рада, що цю подію розділила з найближчими. Вдячна всій команді, яка працювала над даним проєктом. Я хочу, щоб ця пісня зберегла пам’ять про наших українських героїв і дала нам всім надію!» – зазначила Анастасія Приходько.
Співачка познайомилась з Микитою Рубченко під час одного з благодійних концертів, на якому вони й вирішили спробувати попрацювати спільно. Спеціально для запису пісні «Герої не вмирають», Микита навіть власноруч створив унікальну дванадцятиструнну акустичну гітару. Авторство слів та музики зазначеної композиції належить Ігору Шаврову, а завдяки Микиті вона отримала нове потужно-рокове звучання. Саме він виступив у ролі саунд-продюсера нової музичної роботи.
У кліпі Анастасія постає в образі берегині, а використані сніг та полум’я відносять глядача до всесвітньовідомих революційних подій новітньої історії України. Окрім того, у ролику використані кадри з солдатами та «Беркутом». 

"Рідна Україна переможе"


Новий український хіт О. Пономарьов випустив 18 квітня. "1 млн переглядів - за добу! Пісня мені прийшла вночі, коли спав. Прокинувся з текстом приспіву в голові та одразу почав записувати на диктофон. Те, що прийшла саме у сні, зрозумів так, що це термінове та невідкладне! Слава Богу, судячи із величезної кількості дзвінків моїх друзів військових, пісня їм зайшла! Слава Україні!", - написав у соцмережі Олександр Пономарьов.
 У записі композиції взяли участь різні українські артисти в різних куточках України: "Антитіла", що воюють в складі ТРО, Юрій Ткач на фермі курей, Євген Кошовий на приватній садибі, Петро Чорний у компанії танцівниць у циганських костюмах та Пономарьов з Хомою (Дзідзьо) з напарниками на відкритій місцевості.
Запального ритму додало виконання Оркестру та Хору Заслуженого Академічного Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України під керівництвом диригента Дмитра Антонюка. Пісня чудово підіймає дух і спонукає на перемогу усіх українців. У ній згадали й про вистраждану Бучу, й затоплення російського крейсера, й Чорнобаївку. На противагу іншим композиціям, хіт має народний ритм, схожий до багатьох інших легендарних українських пісень.
Мета цієї пісні — підтримка бойового духу українських військових у розпал жорстокої війни росії проти нашої держави.
Кліп знімали буквально у воєнних умовах: на телефони, без жодних професійних камер і гриму. Усі зібрані кошти від монетизації підуть на допомогу ЗСУ.

 

"Ми з України" 


У створенні патріотичного хіта "Ми з України" взяли участь 17 артистів: Оля Полякова, Михайло Хома (DZIDZIO), Наталія Могилевська, Тіна Кароль, Фагот, Юлія Саніна, MELOVIN, Оля Цибульська, ALEKSEEV, Настя Каменських, Злата Огнєвіч, Олександра Заріцька (солістка гурту "КАЗКА"), Сергій Бабкін, Артем Пивоваров, Муаяд Абдельрахім (переможець проєкту "Співають всі!") та телеведучі Володимир Остапчук й Олексій Суханов.
"Створюючи цю пісню, відчував піднесення, гордість та єдність. А ще драйв від того, що ми – найкраща нація на планеті. У пісні цілий вир емоцій: біль, спротив, злість і любов, а любов завжди перемагає. Тому пісня – це моє бачення світу: я українець, а Україна – це свобода і любов", – сказав телеведучий Володимир Остапчук.
Трек створений, щоб висловити підтримку та повагу незламності, згуртованості та бойовому духу нашого народу у цій жорстокій війні. Всі ми, як один, боремося за свободу та європейське майбутнє України.
Хіт перемоги "Ми з України" написали Артур Желєзняк та Маша Лічі на замовлення телеканалу "Україна". Аранжуванням треку займався Сергій Грачов. Режисером кліпу виступив Костянтин Гордієнко.
"Робота була непростою, адже з деякими артистами довелося працювали дистанційно. Я весь час перебуваю в Україні, але хтось у Туреччині, хтось у Великій Британії, хтось в Іспанії. З кожним ми підбирали локації, фотографували, дивились, узгоджували. Всі артисти завелись, знайшли красиві місця. Частину зірок ми відзняли в Києві, а роботу тих, хто перебуває за кордоном, я контролював віддалено", – поділився подробицями створення проєкту Гордієнко.
Варто зазначити, що знімальна команда та зірки, які перебували в Україні під час створення кліпу, ризикували життям. Адже, на жаль, у всіх областях досі зберігається висока загроза ракетних обстрілів чи бомбардувань.
Дата прем’єри обрана невипадково – 23 червня. Цього дня відбувся історичний та переломний момент – Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Зараз саме українці борються з російською навалою за мир в усій Європі.
Віримо у Перемогу! Віримо у ЗСУ!

Вітчизняні виконавці були одними з тих, хто відкрив нашу країну світу. Вони завойовували популярність за кордоном, створюючи таким чином міжнародний імідж України.
Наша пісня приваблює тим, що в неї вкладено саму душу, тому вона хвилює та розчулює слухачів, торкаючи найтонші струни їхніх сердець. Знайшли своє місце і патріотичні пісні.
Сучасна патріотична пісня є невід’ємним компонентом української поезії, вона проникає в усі сфери життя українців, здатна виховувати у молоді національну свідомість і патріотичні почуття. Пісня спроможна відродити ці одвічні цінності, вона доступна широкій аудиторії і саме розвиток пісенної творчості патріотичного спрямування здатен формувати активну життєву позицію українців. 

 


З Днем народження, Україно! Бажаємо кожній родині мирного неба, непохитної віри, сімейного затишку, щасливого майбутнього у вільній квітучій країні! Любіть та бережіть свою неньку. Україна сильна та непереможна завдяки нашим славним героям! Хай майбутнє покоління завжди пишається своєю Батьківщиною, а зірка свободи та миру завжди освітлює шлях нашої країни! Все буде Україна! З Днем Незалежності!

Виставку підготувала

Курашова Ірина

 


Інтернет-посилання

Література

  1. Барська Зоя Михайлівна. Барви української народної пісні: хрестоматія/ З. М. Барська ; голов. ред. Б. Є. Будний - Т. : Навч. кн. - Богдан, 2004. - Библиогр.: с. [178]. - 177, [1] с.
  2. Бебешко Лідія. Українська вишиванка: мальовничі узори, мотиви, схеми крою/ Лідія Бебешко ; [ред. Ю. О. Дзекунова]- Харків : Кн. клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2018. - 127 с.
  3. Палій Анна-Віталія. Тризуб - символ розвитку духовності людства [Текст] // Дзвін. - 2017. - N 2. - С. 154-163
  4. Символ нації [Текст] : до дня Державного прапора України // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2017. - N 3. - С. 71-79 - Бібліогр. наприкінці ст.
  5. Музичук Надія. Святі символи України [Текст] // Військо України. - 2017. - N 8. - С. 50-57
  6. Шамбір Н.В. Символи України [Текст] : (інтегрований курс "Мистецтво", 7 - й клас) // Мистецтво в школі (музика, образотворче мистецтво, художня культура). - 2020. - N 1. - С. 10-15
  7. Пахолко Оксана. Під знаком тризуба [Текст] // Воля і Батьківщина. - 2008. - N3/4. - С. 184-188
  8. Войтович Валерій. Вишиванка - символ здоров'я, краси, щасливої долі [Текст] // Наша Берегиня. - 2012. - N 2. - С. 29
  9. Мельничук Юрій. Космос української вишивки [Текст] // Наша Берегиня. - 2012. - N 2. - С. 30-36
  10. Клоц Антон. Легенди химерного краю: перша чверть століття - 2 [Текст] // Українська культура. - 2013. - N 4. - С. 42-45

Календар подій

1 2345 6 7
8910 11 121314
151617 18 192021
22232425262728
293031