Золота земля

Осьмак Владислава. Золота земля // Архідея. - 2006. - № 9. - С. 185-188.
 

У давній індуїстській міфології існувало уявлення про те, що Сонце, обертаючись мільйони разів навколо Землі, утворило на ній ціле мереживо з золотих ниток. Сонце — образ світла, отже — уособлення божественного розуму. І якщо образом сонця в людині є серце, то у землі — це золото. Срібло ж у багатьох давніх культурах було уособленням Місяця, бо має такий самий тьмяний і мінливий блиск. А разом ці два благородні метали, це знане з давніх-давен фольклорне «злато-серебро», утворюють гармонійний всесвіт, у якому поєднуються чоловіче (золото) й жіноче (срібло) начала. Саме як втілення гармонії творіння, як носіїв особливих, магічних якостей, сприймали давні люди ці метали. Тож не диво, що саме золото й срібло перетворилися в історії людства на своєрідний фетиш: з одного боку — це уособлення багатства, сили й слави, а з другого — чи не найбільше прокляття роду людського. Скільки мореплавців-кондотьєрів, шукачів скарбів та рудокопів загинули, доправляючи з-за океану або видобуваючи з глибин землі ці метали, справді дуже рідкісні (адже, скажімо, срібла за всю історію людства було видобуто лише шістсот тисяч тон).
Продовження читайте в журналі.