Дивень

1. Не перестанеш зватись дивом,
Дніпром омитий світе мій,
Де юність дивиться крізь дивень,
Очима, світлими від мрій.
Прадавній спів, немов онова,
Наповнить душу через край,
І промовляють хліб і слово:
Не відрікайсь, не забувай.

2. Саме життя, його всесилля,
Неперебутність вікова –
Оця любов, оце весілля,
Цей жар пісень з-під рукава,
І молода синів народить,
Щоб їх життям світився світ,
І не загубиться, народе,
Твій не безрідний родовід.

3. На рушнику співає півень,
Музика ревно в бубон б’є,
Крізь запашистий дивний дивень,
Безсмертя дивиться твоє,
Не перестанеш зватись дивом,
Дніпром омитий світе мій,
Де юність дивиться крізь дивень,
Очима, світлими від мрій.