Те, чим судилось горіть

Скільки в житті ми пізнали
Чарів і розчарів, друже.
Що б на шляху не постало,
Серце не билось байдуже.

Приспів:

Значить, ми зроду жили
Так, як роковано жить.
Свічкою з храму несли
Те, чим судилось горіть.

Плинуть літа за літами,
Хай відмінились ми з ними,
Все, що було поміж нами,
В пам'яті завжди нестимем.

Приспів.

Любимо, як і раніше,
Серце байдужим не стало.
З часом дорожче й миліше,
Те що навік одсіяло.

Приспів.