Воскресни, мамо!
Крізь терни йшов на волі і в неволі,
До України-матері й до нас,
Згасавши над студеною Невою,
Вчував Дніпрові клекоти Тарас.
Приспів:
Понад журбу останньої дороги,
Крізь віщі сльози ятрили слова,
«Воскресни, мамо!» — чулося, як стогін,
Як невгасима мрія зорева.
Той віщий клич лунає і донині,
По всій землі, ви чуєте, по всій,
У світі бути, бути Україні,
Якщо Шевченко народився в ній.
Приспів.
Доволі , браття, нам ходить навзгинці,
Не відлунав священний «Заповіт»,
Ідімо до Шевченка, українці,
І Україну привітає світ.
Приспів.
