Народному художнику України Володимирові Чуприні – 80

Спекотний серпень на теренах смаглявої Таврії славиться дожинком врожаїв працелюбних хліборобів. Певно, риса працелюбного хлібороба всоталася у сутність цьогорічного ювіляра з молоком матері. Його творчість – це віддзеркалення витоків української естетики, це вагоме слово в сучасній європейській акварелістиці, це насиченість кольору в жанрі пейзажу та натюрморту, це унікальні твори в техніці монотипії у великих форматах. Із його ім’ям пов’язують золоту еру розвитку образотворчого мистецтва Херсонщини зокрема та української культури Таврії взагалі.

 Володимир Григорович Чуприна – український мистецтвознавець, живописець, державний та громадський діяч, народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, почесний академік Національної академії мистецтв України, професор, завідувач кафедри образотворчого мистецтва Херсонського державного університету, справжня легенда і гордість Херсонщини.

Народився Володимир Григорович Чуприна 11 серпня 1940 року в селі Гіркому, що поблизу курортного селища Хорли Каланчацького району Херсонської області. Про це в одному зі своїх експромтів зазначає відомий український поет Микола Братан так:

                                            «Про це не кожному відомо,
                                                      Адже не сказано в УРЕ,
                                                      Що в степовім селі Гіркому
                                                      Початок шлях його бере.
                                                      В часи, як лад старий міняли,
                                                      Щоб по-новому все було,
                                                      Іменням Горького назвали
                                                      Не знане Горькому село…».

Повоєнне дитинство юного художника, сповнене поневірянь і турбот, все ж, напевно, заклало той фундамент візуальних вражень та щиросердної любові до рідного степового краю, що сприяло у майбутньому розвиткові вміння розгледіти щось особливе у звичному. Джерелом натхнення  перших творів Володимира Чуприни була саме степова природа Херсонщини. Навчання обдарованого хлопчини з провінції у Республіканській середній художній школі імені Тараса Шевченка, яка знаходилася у будинку Київського художнього інституту, відкрила для допитливого юнака справжнє мистецьке життя. А його знайомство із всесвітньо відомим художником – земляком Олексієм Олексійовичем Шовкуненком – остаточно визначило подальший життєстверджувальний шлях митця. Олексія Шовкуненка без перебільшення можна назвати духовним наставником аквареліста Володимира Чуприни.

Потім було навчання у Київському художньому інституті (педагоги: П. Білецький, Л. Владич, Л. Міляєва та О. Шовкуненко) і пошук свого почерку в акварелі.

По завершенню навчання на мистецтвознавчому факультеті Київського державного художнього інституту Володимир Григорович  поринув у мистецьке життя рідного краю. У Херсоні Володимир Григорович розкриває себе перш за все як мистецтвознавець. Його нариси та статті про художників рідного краю завойовують симпатії серед майстрів пензля. Водночас із написанням мистецтвознавчих робіт Володимир Чуприна продовжує займатися олійним та акварельним живописом.

1985 рік став переломним у долі художника та громадського діяча. Саме цього 1985 року Володимира Григоровича Чуприну призначають начальником обласного управління культури. На цій посаді митець перебуватиме 25 років, що майже сприятиме розквіту культурних закладів на Херсонщині. А також, як зазначає Владислава Дяченко, «Свою першу персональну виставку Чуприна організував у 1985 р. Це були акварелі, що визначили його подальшу прихильність цій техніці. Творчий почерк художника, підкреслена індивідуальність його творів із перших хвилин захоплюють глядача».

Іван Солоницький у своїй статті «Володимир Чуприна. Життя – мистецтву» зазначає, що у Володимира Чуприни «Мистецький дебют відбувся лише у середині вісімдесятих років, коли вперше були виставлені його твори на розсуд глядача у Києві на Республіканській виставці “Квітуча Україна”. Перша спроба представити плоди своєї творчої праці до уваги досить вибагливої аудиторії шанувальників мистецтва виявилася вдалою. Критика схвально сприйняла появу митця в лавах професійних художників». Тож 1987 рік є роком зарахування Володимира Чуприни до лав Національної спілки художників України. А тут іще й робота на державницькій посаді зумовлює митця в короткі терміни зробити рушійні кроки на зустріч запитам часу.

Саме за ініціативи молодого начальника Херсонського обласного управління культури в багатьох районах області розпочинають свою роботу сільські будинки культури та нові сільські клуби, у 1987 році обласна наукова книгозбірня (нині Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара) переходить у нове сучасне приміщення на березі Дніпра. Він був одним з ініціаторів відкриття Херсонського обласного художнього музею і присвоєння йому імені народного художника СРСР Олексія Олексійовича Шовкуненка. Він сприяв розвитку бібліотечної справи, впроваджуючи змагання за звання «Бібліотека відмінної роботи», він працював зважено і цілеспрямовано з культармійцями віддалених районів, допомагав у становленні культури в сільській місцевості та в трудових колективах області. Із документами Володимир Григорович працював вдумливо і з перспективою на багато років наперед, надаючи всіляку підтримку музеям, театрам, бібліотекам, окремим культурним діячам і творчій молоді.

Як мистецтвознавець Володимир Чуприна постійно виступав у пресі, а також сприяв випуску каталогів художників Г. Курнікова, І. Ворони, А. Платонова, К. Московченка, І Ботька, Л. Штирмера, В. Кібрік. Із часом під його редакцією виходять альбоми «Херсонський художній музей» (Київ, 1987), «Південна краса України» (Київ, 1998), «Художники Херсонщини» (Херсон, 2002) та ін.

Як зазначає мистецтвознавець Стела Курбаткіна: « Малярство Чуприни несе у собі глибину й естетичне стремління часу, незважаючи на специфічні умови сьогодення. Його важко поєднати з якимось окремим напрямом. Це не маніфестація оповідного жанру, а картини, що мають повний кольоровий і формальний розв’язок… Витончена гармонійна тональність його картин, свідоме компонування графічною лінією свідчать про справжню малярську культуру». Творчі звершення митця були відзначені і на державному рівні: 1990 року Володимиру Григоровичу Чуприні присвоєно високе звання «Зслужений діяч мистецтв України», а 1995 року Указом Президента України присвоєно звання «Народний художник України».

Його творчі здобутки вражають. І розумієш, що працездатність митця не дає спочивати майстру на лаврах слави. Чуприна завжди повен творчих планів та еволюційних намірів мистецького розвою. Володимир Григорович  постійно працює над самовдосконаленням. Він є автором  серій робіт:  «Моршин зимовий», «Краєвиди Криму», «Лиман в Станіславі», «Херсонський степ», «Стара архітектура України» та інших.

Тривалий час пліч-о-пліч на ниві розвитку літературно-мистецьких традицій краю співпрацював із Володимиром Григоровичем заслужений діяч мистецтв України, відомий український поет Микола Братан, який майже у кожній поетичній збірці вміщував власні присвяти майстру пензля:

«Де це Вас нечистий носить,
Наш заслужений діяч?
На подвір’ї абрикоси
Третій день цвітуть, хоч плач…»

(Микола Братан. ЗАСЛУЖЕНОМУ ДІЯЧЕВІ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ (НА ТОЙ ЧАС) ВОЛОДИМИРОВІ ЧУПРИНІ ВЕСНЯНЕ ПОСЛАННЯ), або ж:

«Достигає калина,

Ярим полум’ям дише.

Де маестро Чуприна? –

Хай приходить і пише»

(Микола Братан. Достигає калина. Альманах «Степ» №10 за 2000 рік, стор. 169), чи то:

«Шляхи мистецтва і культури, –
Хіба збагнуть їх зможе дуб?..
Чуприна ранній був похмурий,
Чуприна зрілий – життєлюб!»

(Микола Братан. Творча еволюція.) Та багато-багато інших поезій, експромтів та поем, де увічнено ім’я митця.

У Херсонському державному університеті Володимир Григорович працює з 1997 року. Викладає дисципліни «Живопис», «Сучасні техніки образотворчого мистецтва», «Вступ до спеціальності», «Новітні технології. Мова образотворчого мистецтва». З 2000 року – завідувач кафедри образотворчого мистецтва факультету культури і мистецтв Херсонського державного університету. Протягом останніх 30 років персональні виставки Володимира Чуприни відбулися в Києві, Херсоні, Новій Каховці, Миколаєві, а також у Болгарії, Угорщині, Німеччині, Австрії та Сполучених Штатах Америки.

Цього року митець відзначає своє 80-річчя. У Херсонському обласному художньому музеї ім. О.О. Шовкуненка з 30 липня поточного року  відкрита персональна виставка творів «Володимир Чуприна: повертаючись до джерел». В експозиції репрезентовано 40 робіт художника різних років із колекції музею. Науковий працівник музею, мистецтвознавець Владислава Дяченко, презентуючи твори ювіляра, зазначила: «Його роботам притаманні кристалічна ясність форм і конструктивність малюнка. Кожна прозора пляма акварелі має свою фактуру, свій примхливий візерунок, який передає матеріальність предметів. Своєрідні творчі прийоми монотипії роблять його роботи особливо впізнаваними». У відділі мистецтв Гончарівки експонована книжково-ілюстративна виставка «Гармонійна тональність картин Володимира Чуприни», присвячена 80-річчю художника. Із цією виставкою ви зможете познайомитись, завітавши до нашої книгозбірні.

Творчість Володимира Чуприни активно досліджується, і чимало наукових та мистецтвознавчих нарисів присвячено майстрові пензля. Проте, коли вдивляєшся у картини лауреата міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2001), почесного академіка Національної академії мистецтв України (2015), знаного українського державного діяча та художника Володимира Чуприни, розумієш, що його творчість потребує ще фундаментального дослідження. Його ім’я занесено до енциклопедій українського та світового мистецтва, його твори прикрашають музейні та приватні колекції. Картини Чуприни наснажують на роботу заради збереження краси смаглявої Таврії.

                                      Олег ОЛЕКСЮК,

                                      заслужений працівник культури України,

                                      керівник проєкту «Гордість Херсонщини».